З початку повномасштабного російського вторгнення Україна втратила більше п’яти мільйонів людей працездатного віку. Тобто, до третини всієї робочої сили країни. Більшість з них – це жінки, які разом із дітьми виїхали до Європи та інших безпечних куточків планети. Їхнє повернення додому є питанням не лише відновлення справедливості, а й гострою економічною необхідністю.

Експерти Центру економічного відновлення та EasyBusiness нещодавно сухою мовою цифр пояснили, чим загрожує Україні неповернення мігрантів. Один із головних ризиків – втрата до 113 мільярдів доларів валового внутрішнього продукту впродовж десяти років, а серед інших – недоотримання бюджетом близько 45 мільярдів доларів податкових надходжень.

Державі потрібно вже сьогодні шукати відповідь на ключове питання: якою буде Україна після Перемоги.

Відео дня

За підрахунками аналітиків, для зростання вітчизняної економіки на рівні 7% на рік до 2032 року Україні потрібно залучити від 3,1 до 4,5 мільйонів осіб до своєї робочої сили.

Поки що не відомо, коли закінчиться війна та яким буде формат подальшого співіснування зі схибленим сусідом, але державі потрібно вже сьогодні шукати відповідь на ключове питання: якою буде Україна після Перемоги. І як нам повертати наших людей.

Це мають бути не просто загальні фрази. Адже інколи складається враження, що насправді стратегічним планом української влади щодо подальшого розвитку вітчизняної економіки є інтерпретація відомого анекдоту: "Хоч тушкою, хоч опудалом", але стати членом Європейського союзу - а далі "поважні партнери" заллють нас сотнями мільярдів доларів інвестицій та вирішать усі проблеми.

Реальність набагато прозаїчніша. Сьогодні, коли Україна після виходу РФ із "зернової угоди" лишилась можливості вивозити своє зерно через одеські порти, найближчі сусіди з європейської сім’ї поки не хочуть знімати з вересня заборону на імпорт нашої аграрної продукції. Чи варто казати, що у мирні часи конкуренція буде ще жорсткішою. Авжеж, авансом Україну можуть зробити членом ЄС, проте про якусь рівноправність у ролі слабкого партнера навряд чи варто говорити.

Більш того, ризик подальшого від’їзду українців до інших країн Євросоюзу лише збільшиться. Дійсно, якщо ти матимеш такі ж права на роботу у Німеччині, Данії, Швеції, Нідерландах, як усі європейці, - що тебе змусить лишатися в Україні? Точно не в рази менша зарплата.

Побудувати справжню сталу демократію без корупції та стати повноправним членом ЄС – це набагато складніший, довший, але в перспективі ефективніший варіант повернути своїх людей та привабити інших. Хоча й він навряд чи зможе сам по собі стати мотором, завдяки якому Україна наздожене за кілька десятків років розвинуті країни континенту.

Важливим для потенційних інвесторів та українських біженців, які сподіваються повернутися додому, лишатиметься фактор безпеки. Тобто потрібно ставати не просто економічно розвиненою, а й фізично сильною державою з потужною армією та власним оборонно-промисловим комплексом. Таким собі європейським Ізраїлем.

Але й цього недостатньо, адже не усі громадяни будуть готові жити у стані постійної готовності до війни…

Україна має стати такою державою, куди люди будуть повертатися по щось більше, ніж просто безпека, високі зарплати та перспективи безхмарного майбутнього. Це щось – відповідальна свобода та максимально обмежена роль держави, яка має бути лише арбітром та зосередитися на захисті основних прав – на власність, на безпечне життя. Саме таким шляхом свого часу, після Другої світової війни, пішла Федеративна Республіка Німеччина (Західна Німеччина).

Найголовнішою в цьому плані є проведення повноцінної судової реформи. Завдяки цьому громадянин буде довіряти державі, бо матиме можливість відстояти справедливість законним шляхом.

При грамотній податковій політиці, коли кожен українець платитиме обґрунтований відсоток від зароблених власною працею грошей, ми отримаємо справедливе середовище, яке приваблюватиме вільних ініціативних людей, що докладатимуть усіх зусиль, щоб розбагатіти саме в Україні. Наприклад, у США чим більшу зарплату отримує співробітник, тим менший відсоток податку він платить – на перший погляд, звучить дивно, але з економічної точки зору доволі розумно, адже це стимулює бізнесменів працювати "в білу", не виводячи зароблені капітали з поля зору держави. Зрештою, бюджет отримує навіть більше податкових надходжень (тому що немає сенсу працевлаштовуватись "як ФОП" чи отримувати зарплату на офшорну банківську картку). А накопичені бюджетом кошти витрачаються на реальні потреби суспільства, а не розтаскуються по кишеням чиновників.

Досягнення економічної справедливості та покращення якості життя приваблюватиме як українців, так і громадян інших держав приїздити в нашу країну, а з ними надходитимуть інвестиції та створюватимуться нові робочі місця з європейськими зарплатами.

Звучить як утопія, правда ж? Так, проте більш ніж 200 років тому у колоніях, які вибороли незалежність у війні з Британією, все ж вирішили спробувати реалізувати цю концепцію на практиці. А сьогодні Сполучені Штати є світовим економічним та військовим лідером. І незважаючи на всі внутрішні проблеми, Америка досі лишається магнітом для найбільш креативних людей планети, які намагаються всіма правдами та неправдами потрапити туди.

Зрозуміло, що не варто на 100 відсотків наслідувати американський досвід та будувати США-2.0. Адже навіщо громадянам приїздити в копію Америки, яка тільки будується, коли вже є єдиний і неповторний оригінал? До того ж, фундаментом Америки є протестантська аскетична етика, від якої заможні американці почасти і самі тікають у більш розкуту Стару Європу.

Однією з основних функцій держави, яку ми будуємо, має стати просвітництво власного населення.

Тому це може бути гібридна модель, де за основу буде взятий американський досвід побудови верховенства права та економічної справедливості у державі, на який нашаровуватимуться ліберальні цінності - як-то легалізація проституції та легких наркотиків (звернімо увагу, наприклад, на Нідерланди або ближчу нам Чехію).

Проте ці питання мають вирішувати громадяни, які платять податки і чітко усвідомлюють наслідки рішень, що приймаються. Отже, однією з основних функцій держави, яку ми будуємо, має стати просвітництво власного населення та лікування хронічної хвороби українського суспільства - патерналістського менталітету (при якому громадяни інфантильно вважають, що за них всі проблеми має вирішувати влада/якийсь месія, що й створює підґрунтя для пишного цвіту популізму).

Україні потрібні не просто мільйони нових робочих рук, а громадяни, які будуть готові і наступного разу, в разі потреби, гідно зустріти російську орду. А жити з усвідомленням неминучого повторення 24 лютого можуть тільки справді вільні люди, які безмежно люблять свою Батьківщину.

Уряду ж, у свою чергу, треба не гратися у популізм, а допомагати лише тим, хто в силу обставин не може забезпечити собі гідне проживання. Тобто сиротам, людям з інвалідністю та іншим незахищеним верствам населення. Тих осіб, які незаконно отримують державні субсидії (зокрема, шляхом махінацій із неофіційним працевлаштуванням або "зменшенням" фактичної житлової площі), треба визначати та відсторонювати від "бюджетної цицьки". Крім того, треба максимально скоротити державний апарат, а деякі послуги максимально делегувати місцевим органам влади.

Мери та місцеві депутати повинні виділяти кошти на дійсно потрібні громадам речі, а не "пиляти" їх на незрозумілих тендерах.

Логічно, ще одним важливим напрямком має стати розвиток сильного місцевого самоврядування, яке матиме змогу самостійно себе профінансувати, а не чекатиме на субсидії чи субвенції з державного бюджету. Тоді не буде незрозумілих вказівок з центру стримувати економічно обґрунтоване зростання тарифів. А самі мери та місцеві депутати повинні виділяти кошти на дійсно потрібні громадам речі, а не "пиляти" їх на незрозумілих тендерах, купуючи овочерізки та барабани для укриттів. Інакше їх просто не оберуть на наступних виборах.

Більш того, кожна область, за аналогією з американськими штатами, буде конкурувати за людей, створюючи їм найбільш вигідні умови для самореалізації. Краще, щоб в Україні була внутрішня міграція, аніж виїзд за кордон, правда?

…На столичному Будинку профспілок висить доволі промовистий банер із надписом "Freedom is our religion". І якщо українці дійсно хочуть вийти з цього протистояння більш сильними та мудрими, то саме свобода має стати основою для відродження нашої країни.

Дмитро Шварц