На війні українські Збройні сили отримали унікальний офіцерський склад — командирів, які очолили найважливіші військові операції на Донбасі, отримали визнання міжнародних експертів і вже сьогодні змінюють армію на краще.
Історії шести знакових воєначальників сучасної України розповідає в своєму спецпроекті "Новое время".
"Просто роблю свою роботу",— журналісти шість разів почули цю фразу з вуст шести осіб — бойових командирів, чию кар'єру змінила війна на Сході.
На думку опитаних НВ експертів, усі вони, маючи успішний фронтовий досвід, є новою військовою елітою країни.
Читайте такожЗМІ дізналися, яка доля спіткала кримських силовиків-зрадників України
"Біла кістка" української армії щоденно формується в бойових частинах на сході й складається з офіцерів, які змінюють колишні пострадянські кадри Міноборони, зіпсовані десятиліттями безгрошів'я й корупції і не здатні до опору. Бойові ж командири нинішньої епохи не просто вміють чинити опір — вони знають, як це робити успішно", - розповідають журналісти.
Шістка героїв НВ — обличчя нової української армії, народженої на гібридній війні. Серед них - Євген Межевікін, танкіст з позивним "Адам", що бився в найгарячіших точках на сході країни — під Пісками, Авдіївкою та Донецьким аеропортом. У 2017-му "кіборг" Адам" закінчив Національний університет оборони й пішов на підвищення — став заступник командира 1-ї бригади. Найближчим часом він знову вирушить у зону АТО.
Другий герой історії - Михайло Забродський. За два роки він пройшов шлях від полковника до генерал-лейтенанта і став керувати усіма високомобільними військами. Кілька сотень бійців 95-ї окремої аеромобільної бригади Забродського майже за 20 днів пройшли 470 км, в тому числі по тилах контрольованої бойовиками території. Вони вивели з оточення 3 тис. своїх соратників і 250 одиниць бронетехніки. Крім того, знищили кілька російських артилерійських підрозділів, захопивши їхню техніку й озброєння.
Для ЗМІ Віктор Ніколюк, позивний "Вітер",— це насамперед командир 92-ї окремої механізованої бригади, який разом з підлеглими особисто полонив двох співробітників російського ГРУ — Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва. Обох згодом обміняли на Надію Савченко.
Навесні цього року Ніколюк очолив головний навчальний центр сухопутних військ: ділиться бойовим досвідом, змінює підходи до підготовки особового складу. Завантажений повністю, але сумує за передовою. Бо війна, за його словами, оголює людину.
Олег Мікац — перший український генерал, який ніколи не служив у радянській армії. У нього за плечима — участь у миротворчих операціях і служба на чолі одного з найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ — 93-ї окремої мехбригади. Саме з цим підрозділом Мікац, тоді ще комбриг, в 2014-2015 роках керував обороною Донецького аеропорту.
Зараз Мікац очолює угруповання українських сил на луганському напрямку.
Василь Осипчук після анексії Криму й початку бойових дій на Донбасі пішов добровольцем у військкомат. Пізніше він очолив 10-й батальйон територіальної оборони в Житомирській області.
У середині липня 2014 року підрозділ вирушив захищати лінію розмежування з Кримом у Херсонській області. А взимку 2015-го опинився у зоні АТО. У результаті на базі батальйону в тому ж році сформували цілу бригаду з Осипчуком на чолі.
Дмитро Делятицький виявився одним з перших представників української армії, які зіткнулися з російською агресією. Справа була в Криму, де він служив командиром 1-го окремого батальйону морської піхоти. Він вивів із собою на материк половину підлеглих, втративши при цьому квартиру в Феодосії і майже рідний Крим, де прослужив більше 15 років.
Опинившись на материку, кримські морпіхи майже одразу вирушили в зону АТО і провели там в цілому більше трьох років. Останні два — у складі 36-ї бригади, створеної на базі виведених з півострова підрозділів. В основному захищали лінію розмежування на маріупольському напрямку. Саме вони звільнили Широкине і Водяне, а також "потіснили" позиції противника на 5-7 км у бік російсько-українського кордону.
Повний текст статті читайте у свіжому випуску журналу "Новое время" від 3 листопада 2017 року.
