Закінчення найбільш гарячої фази російсько-української війни буде вирішуватися в Маріуполі в найближчі кілька тижнів. Поясню, чому.
Початковою стратегією бліцкригу було оточувати всі великі міста, не входячи в них, і просуватися до Києва, в якому передбачалося швидко змінити владу, встановити маріонетковий режим і підписати перемир'я. Одночасно, як очікувалося, будуть розгромлені основні сили ЗСУ або вони масово будуть здаватися в полон/переходити на бік окупантів, як це було в Криму в 2014 році.
Тепер саме Маріуполь обраний для апробації плану "Б": бойових дій у місті з використанням авіації, артилерії, систем залпового вогню. Тобто, моделі успішно апробованої в Чечні і Сирії.
Також в планах агресора було провести псевдореферендуми в Харківській, Миколаївській, Херсонській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській областях і створити "Новоросію" в кордонах, оголошених від самого початку.
Але цей план провалився.
Маріуполь став першим і поки єдиним великим містом, яке окупантам вдалося оточити з усіх боків і відрізати всі логістичні ланцюжки. Тепер саме Маріуполь обраний для апробації плану "Б": бойових дій у місті з використанням авіації, артилерії, систем залпового вогню. Тобто, моделі успішно апробованої в Чечні і Сирії.
Початкова недооцінка сил ЗСУ і рівня нелояльності місцевого населення навіть у південних і східних областях була головним прорахунком Путіна і ГШ РФ.
Ресурсів на ведення подібних бойових дій навіть у тих містах, які або частково оточені, як Миколаїв, або частково окуповані, як Херсон, вже немає. За оцінками Пентагону 95% боєздатних частин окупаційних військ вже в Україні. До 30%, за приблизними оцінками Генштабу ЗСУ, вже повністю або частково знищені. Російські війська розтягнуті за різними напрямками, Логістика не створена, що заважає просуватися ворогові вглиб території.
Підтверджує недостатність людських ресурсів вербування найманців у Сирії та Африці. Але такі ресурси вкрай обмежені і некомпетентні, а тому можуть бути використані або в якості "гарматного м'яса", або виконання поліцейських функцій для зачистки після входу в міста.
Якщо Маріуполь вистоїть в найближчий тиждень-два, то перемир'я можна буде досягти на наших умовах.
Окупаційні війська загрузли на підступах до Києва і продовжують щодня нести важкі втрати в техніці і живій силі в результаті контратак ЗСУ. Лукашенко відмовляється вводити свої війська і швидко оточити й взяти Київ не вдасться.
Тому зараз тактика Кремля - постаратися максимально швидко взяти Маріуполь, користуючись неможливістю перекинути туди українські сили для підкріплення і відсутністю ППО. Паралельно - шантажувати Київ назріваючою там гуманітарною катастрофою і численними жертвами серед мирного населення. Туди спеціально не пускають гуманітарні конвої і не дозволяють евакуацію мирного населення. Хоча насправді, якби дозволили евакуювати людей, взяти місто було б набагато простіше.
Тому зараз йдуть інтенсивні переговори між Києвом і Москвою про перемир'я, але не закінчення війни.
Україна вже продемонструвала, що не здасться і готова воювати до кінця. І народ України не прийме ніякий Мінськ-3.
Ворогові необхідно зберегти максимальну кількість боєздатних військ і вивести їх, поки в України немає достатньо озброєнь для того, щоб їх швидко знищити. І щоб кількість втрат не була критичною, щоб хоч якось втюхати своєму малограмотному і оболваненому населенню, що це була перемога. Без виходу до адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей це в принципі неможливо.
Тому максимум, якого можна зараз можна досягти - це тимчасове перемир'я, можливо, захід миротворців на лінію розмежування для подальшого накопичення сил для нового удару.
Західні еліти, розуміючи свої прорахунки і електоральні ризики, також мріють про швидке припинення повномасштабної війни.
Тому якщо Маріуполь вистоїть в найближчий тиждень-два, то перемир'я можна буде досягти на наших умовах.
Максим Ялі, кандидат політичних наук, магістр зовнішньої політики, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Національного авіаційного університету, член-кореспондент Академії політичних наук України
