У перші місяці широкомасштабного наступу Росії на Україну та відчайдушного опору українців, питання виїзду за межі місця проживання осіб призовного віку, військовозобов’язаних та резервістів стало одним з найобговорюваніших, а тому потребувало належного реагування з боку держави.

Доцільно зазначити, що на сьогодні українське законодавство містить лише низку окремих загальних положень, які хаотично закріплені у декількох законах та підзаконних актах та зводяться до одного основного правила: "Підставою для виїзду призовників, військовозобов’язаних та резервістів за межі місця проживання, з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час є дозвіл керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування таких осіб на військовому обліку".

Водночас процедура отримання згаданого вище дозволу та, що найголовніше, особи, які можуть його отримати в умовах воєнного стану та з моменту оголошення мобілізації, до цього часу в українському законодавстві не окреслені взагалі.

Тож, за деякою інформацією, наразі відбувається підготовка нормативного акту, який регулюватиме порядок видачі дозволу на виїзд за межі місця проживання (надалі – дозвіл на виїзд) особам призовного віку, військовозобов’язаним та резервістам в умовах воєнного часу.

Ось його ключові позиції:

Дозвіл на виїзд видають керівники центрів комплектування таким категоріям громадян України:

  • призовникам, яким надано чи які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, на термін до одного року, але не пізніше дати закінчення відстрочки;
  • особам призовного віку, за наявності поважних причин (хвороба або смерть рідних тощо), на термін до 30 діб;
  • військовозобов’язаним та резервістам, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (повний перелік визначено у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), на термін до одного року, за наявності підтверджуючих документів, , але не пізніше дати закінчення права на відстрочку;
  • військовозобов’язаним та резервістам, що були заброньовані на період мобілізації та на воєнний час на термін до 30 діб, але не пізніше дати закінчення терміну дії посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час або дати зазначеної на витягу із наказу Міністерства економіки України про бронювання;
  • в окремих випадках, за рішенням керівника центру комплектування решті військовозобов’язаних та резервістів при наявності інших поважних причин з поданням ними відповідних документів на термін до 30 діб.

Дозвіл на виїзд не надається громадянам України, які:

  • виключені з військового обліку з причин припинення громадянства України, досягнення граничного віку перебування у запасі, визнання військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку та з інших підстав, повний перелік яких наведений у частині 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
  • вибувають у відрядження і є військовозобов’язаними, які заброньовані на період мобілізації та у воєнний час (за наявності підтверджуючих документів);
  • є призовниками, військовозобов’язаними та резервістами і зняті з військового обліку, у тому числі у зв’язку із вибуттям до нового місця проживання.

При цьому, в останньому випадку підставою для виїзду за межі місця проживання таких категорій осіб має бути відмітка про зняття з військового обліку у посвідченні про приписку до призовної дільниці, у військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного. Крім того, такі особи повинні стати на військовий облік протягом семи діб від дати зняття з військового обліку за попереднім місцем проживання.

Попри те, що розроблений порядок видачі дозволу на виїзд призовників, резервістів та військовозобов’язаних усуває певну прогалину у правовому регулюванні, все ж таки залишаються питання до деяких його положень, а саме в частині видачі дозволу на виїзд військовозобов’язаним та резервістам в інших, окремих випадках, при наявності поважних причин та підтверджуючих документів.

Якщо буквально читати та тлумачити текст запропонованого порядку отримання дозволу на виїзд, можна дійти висновку, що для того, щоб виїхати з будь-якого населеного пункту, в якому зареєстровано місце проживання, військовозобов’язаному, резервісту чи призовнику необхідно отримувати у територіальних центрах комплектації дозвіл на виїзд. Крім того, законом України "Про військовий обов’язок та військову службу" також заборонено у воєнний час призовникам, військовозобов’язаним та резервістам виїжджати з місць проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) центру комплектування. Фактично, йдеться про обмеження права на свободу пересування особи, що відповідає положенням статті 8 закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Очевидно, що передбачити усі причини та випадки, у разі настання яких отримати необхідний дозвіл на виїзд, фізично неможливо.

...для того, щоб виїхати з будь-якого населеного пункту... військовозобов’язаному, резервісту чи призовнику необхідно отримувати дозвіл...

Проте вимога про надання документів, які підтверджуватимуть поважність таких причин чи підстав, може створювати умови для зловживання з боку керівників центрів комплектування, адже останнє слово у видачі дозволу на виїзд все одно залишатиметься за ними.

Цей порядок запропонований також до застосування у питаннях оформлення документів для перетину державного кордону, проте наразі невідомо, яким чином його положення відповідатимуть нормам чинних Правил перетину державного кордону, затверджених Кабміном 27 січня 1997 року. Адже у підзаконному акті, який розробляється, не пропонуються до обговорення та подальшої розробки зміни до таких правил.

Дмитро Воронцов, адвокат ADER HABER