Війна в Україні не схожа на жодну іншу війну, тому помилково порівнювати її з подіями будь-яких минулих років. Таку думку висловив піхотинець, стрілець 120 батальйону 113-ї окремої бригади тероборони Андрій Кириченко з позивним "Історик".
Як пише "УП", Кириченко в перші дні повномасштабного вторгнення РФ був серед тих, хто зупинив росіян під Харковом, потім захищав Бахмут, був поранений, довго лікувався у шпиталях, а потім повернувся на фронт.
55-річний військовий за фахом – філолог, володіє даними про безліч війн. Він зауважив, що окупанти порівнюють бойові дії з "Великою Вітчизняною", а на Заході проводять аналогії з Першою світовою.
"Жодна аналогія не підходить. Ні Спарта, ні Перша світова, ні Руїна після Хмельницького, ні Парагвай (втрати не катастрофічні). Тут інше", - наголошує Кириченко.
За його словами, на "нулі" немає електрики, військові користуються генераторами, які заправляються дизелем або бензином.
"На "нуль" їх привозять машини. Дороги прострілюються. Спалахне й одразу згорить. Смерть, кров, смерть, прилетіло, товаришеві відірвало руку і ногу, ледве врятували, довезли. Обстріли, обстріли. Загиблі... Учора міцно бомбили. Машина і паливо згоріли. Але проблему вирішили. Заради інтернету люди готові ризикувати. Наркотик!", - розповідає піхотинець.
Коментуючи події в Бахмуті, він сказав: "Потрібно бути фаталістом", в сенсі - що буде, те буде.
Він розповів, що взимку на передовій – нашестя мишей, страшно холодно, всі солдати мерзнуть та не можуть узагалі зігрітися. Влітку – "докучає якась погань, схожа на маленького метелика", нестерпна спека й оводи колосальних розмірів.
"Комах повно. А ось вошей немає. Про це багато сперечаються... Рідко трапляються й випадки проносу. А на тих минулих війнах проблема. І замазури ж є. Деякі мобіки "забивають" на себе", - ділиться військовий.
Найгірше, за словами Андрія, це осінь: дощі та непролазна багнюка.
Він також розповів, що на фронті у бійців жодного розпорядку дня немає: "Тобто за людиною протягом доби закріплено два – три наряди типу спостереження за ворогом, охорона. Решту часу – за ситуацією: копають, ремонтують, мотають колючку, стріляють, ховаються від обстрілів, атакують, сплять, їдять, сидять в інтернеті, якщо є. Щодня по-різному і водночас однаково. Треба звикнути до думки, що можеш у будь-який момент померти".
"Люди на війні – свідомі самогубці, які заздалегідь поховали себе. А з іншого боку – оптимісти, які будують плани на майбутнє, аж до дрібниць: які я куплю меблі, який сорт винограду посаджу на дачі, не кажучи вже про розлучуся – одружуся", - вважає Кириченко.
Трапляється, що військові отримують приємні сюрпризи від волонтерів.
"Поки стріляють не по нас, вирішили накрити окопи новими масксітками. На всіх бирки – в'язала така-то дівчина з Боярки. І тут із розгорнутої сітки на голову посипалися цукерки, чай і чвертки коньяку. Їх засунули всередину – типу сюрприз. А ми думали, чому такі важкі, напевно, всередині мокрі. Тепер народ ходить мацає масксітки. Відразу купа охочих накривати", - розповів він про один з випадків.
Також боєць сказав, що у його бойовому підрозділі – багато тварин, яких врятували та прихистили військові. Є ворон Мавік, якого бійці підібрали вороненям, яке ще не вміло літати, та він прижився в них на позиціях, та купа котів – "коли вісім, коли чотирнадцять" - досвідчені старі й кошенята. Коти прибігають до них на позиції – перебігають кордон, це російські коти. Наші бійці потім везуть їх додому в Харків, та звірики стають українськими.
"Люди стали добрішими до тварин", – каже Андрій.
Кириченко розповів, що у нього в підпорядкуванні з нещодавнього поповнення є – "стрілець Ліза, позивний "Мальвіна". Жінці - 25 років, а її чоловіку 45. Як розповів Кириченко, в цій родині - троє дітей, але одна - від першого шлюбу чоловіка, якого й призвали. Однак на сімейній раді вирішили, що на фронт піде Ліза. Вона йому сказала: "Ти розмазня, тебе відразу вб'ють". Як уточнює Кириченко, Ліза – аполітична харків'янка.
Війна в Україні: новини
Раніше заступник командира штурмового полку "Сафарі" бригади "Лють" Богдан Кушнір ("Гриз") розповів, що місяць перебування в районі Торецьку дорівнює року, бо там дуже важка ситуація. Підрозділ Кушніра перебуває там з червня. За його словами, Торецьк - одна з найголовніших "точок", на які тиснуть російські загарбницькі війська. Це місто знаходиться неподалік від Горлівки, яка окупована росіянами з 2014 року.
