Існує два популярних бачення завершення війни в Україні, і між ними є разюча різниця. З одного боку – мирний саміт у Швейцарії, де президент України Володимир Зеленський представив свій мирний план з 10 пунктів лідерам і високопосадовцям з понад 90 країн світу, з іншого боку – пропозиція про припинення вогню, зроблена російським диктатором Володимиром Путіним, за умови, що Україна відмовиться від своїх амбіцій щодо вступу до НАТО і "піде" з чотирьох областей.
Як зазначає Foreign Policy, кожне з цих бачень було категорично відкинуто іншою стороною. Українські офіційні особи назвали пропозицію Путіна "повною фікцією", оскільки виведення російських військ і повне відновлення територіальної цілісності України є центральними принципами мирної формули Зеленського. Зі свого боку, Москва працювала над тим, щоб зірвати мирний саміт України, а російські офіційні особи називали його "нікчемним", докладаючи успішних зусиль, щоб відмовити незахідні країни – особливо Китай – навіть від участі в ньому.
"Оскільки тривалий конфлікт перетворився на повільну і виснажливу війну, і жодна зі сторін наразі не може отримати вирішальну перевагу на полі бою, цілком логічно, що врешті-решт буде досягнута якась дипломатична домовленість, яка покладе край війні або принаймні поставить її на напівзаморожену паузу. Ми поки що не можемо сказати, чи візьме гору бачення Путіна чи Зеленського – але є деякі підказки. Найважливішою з них є ситуація на полі бою", – йдеться у матеріалі.
За останні два з половиною роки на фронті відбулися значні коливання. На даний момент основний фокус територіальних суперечок зосереджений на чотирьох українських областях: Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях. Харківщина, і Крим також є життєво важливими, але Росія навряд чи зможе захопити всю територію першого регіону, а другий "залишається поза межами спроможності України відновити його у військовий спосіб".
Ймовірно, обидві сторони продовжуватимуть атакувати позиції одна одної на цих територіях, але саме ці чотири регіони, також відомі як сухопутний міст до Криму, можуть виявитися найбільш важливими, коли справа дійде до визначення умов будь-якого припинення вогню або ширшої мирної угоди. Утримувати територію завжди психологічно і дипломатично легше, ніж здавати її, наголошує видання.
"У майбутньому будь-яка зміна територіального контролю в цих регіонах залежатиме від двох факторів: мобілізації військових сил і постачання зброї. Україна останнім часом намагається мобілізувати достатньо сил, в той час як Росія, маючи набагато більшу армію, здається, перебуває у відносно кращому становищі на цьому фронті. Тим часом, Україна нещодавно отримала значні пакети військової допомоги від США та інших країн НАТО, тоді як Росія продовжує стабільно отримувати технології і поставки з Північної Кореї, Ірану, Китаю та власних збройових підприємств. Таким чином, Росія наразі має загальну військову перевагу, але вона далека від того, щоб бути вирішальною і незворотною", – мовиться в матеріалі.
Впливає не лише ситуація на полі бою
Ця війна не обмежується суто військовою сферою. Обидві країни завдали одна одній прямих економічних збитків: Росія атакує енергетичну та іншу критично важливу інфраструктуру України, використовуючи ракети і безпілотники, тоді як українські війська все частіше застосовують таку ж тактику на території Росії.
Тим часом Захід посилив власний економічний тиск на Росію. Це включає збереження і розширення санкцій проти Росії. У глобальному фінансовому секторі Москва перебуває у вкрай невигідному становищі.
"Ситуація всередині країни також може викликати занепокоєння в обох сторін. Хоча Зеленський має сильний політичний мандат як лідер воєнного часу, будь-які майбутні вибори – які були відкладені на невизначений термін після повномасштабного вторгнення Росії – можуть вплинути на його бачення миру і, можливо, навіть на його власну політичну позицію. Дійсно, нещодавнє опитування показало, що більшість українців хочуть, щоб вибори відбулися, і сприймають їхнє скасування в негативному світлі. З російського боку, немає таких виборів, про які Путіну потрібно було б турбуватися найближчим часом, оскільки цього року він вже забезпечив собі ще один шестирічний термін. Однак внутрішні потрясіння – такі як спроба заколоту лідера ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина і подальша зміна керівництва Міністерства оборони – можуть вплинути на позицію самого Кремля", – пише автор статті.
Мир в Україні: роль відіграє і позиція світу
Дипломатична вага також має значення для миру. Як показав нещодавній саміт G-7 та зустріч у Швейцарії, Київ дійсно має значну дипломатичну підтримку від різних держав. Однак рівень підтримки України з боку країн глобального Півдня є набагато більш неоднозначним, ніж з боку Заходу, про що свідчить відсутність десятків незахідних держав на мирному саміті, а інші – Індія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Південна Африка та Індонезія – відмовилися підписати підсумкове комюніке саміту. Багато з цих держав не лише зберегли, але й посилили економічні зв'язки з Росією після початку повномасштабної війни в Україні.
З іншого боку, Росія зберегла і збільшила підтримку з боку таких країн, як Китай, Іран і Північна Корея. Водночас, нинішній рівень підтримки з боку Заходу не може сприйматися Україною як належне, особливо на тлі перемоги ультраправих на парламентських виборах у Європейському Союзі та суперечливих виборів у Сполучених Штатах, які ще попереду. Це зробить роль гравців, що вагаються, які мають відносини як з Росією, так і з Україною, включаючи Туреччину, країни Перської затоки та Індію, критично важливою для спостереження за розвитком подій.
"Деякі з цих держав можуть навіть відігравати ключову роль посередників між Києвом і Москвою, коли обидві сторони будуть дійсно готові сісти за стіл переговорів. Таким чином, Росія наразі має перевагу у військовому плані, Україна і Захід – в економічному, а політико-дипломатична сфера є набагато більш змішаною. Боротьба, що точиться зараз, визначить умови для переговорів про мир – коли б він не настав", – резюмує видання.
Війна в Україні: це варто знати
Від початку доби, 17 липня, станом на 22:00 на фронті було зафіксовано 118 бойових зіткнень, противник завдав 43 авіаудари (застосував 58 КАБів) та 605 ударів дронами-камікадзе, здійснив 3230 обстрілів позицій наших військ. Як повідомили в Генштабі ЗСУ, ворог сьогодні зосереджує значні зусилля на Покровському напрямку.
Тим часом Forbes пише, що втрати артилерії РФ різко підскочили. Якщо це і правда так, це може бути переломним моментом усієї війни.
