ОЦ-14 "Гроза" виявився провальним автоматом / Flickr/KK DD

Росія славиться своїм виробництвом автоматів Калашникова, які за час свого існування здобули репутацію надійної зброї у суворих умовах. Однак, у країни чимало зразків зброї, якість яких або сумнівна, або відверто паршива.

Про це пише National Interest, перелічуючи найгірші російські і радянські розробки за всю історію.

Перший в списку – автомат «Шпагіна» зразка 1944 року. Прославившись завдяки вдалому ППШ-41, Георгій Шпагін також вирішив взяти участь у розробці зброї під новий патрон середнього калібру М43. Хоча інші конструктори включно з Калашниковим використовували систему замикання і відмикання каналу ствола, яку рухали патронні гази, автомат Шпагіна був просто адаптацію старої розробки відбою вільного затвора під новий набій. Щоб сповільнити рух затвора і уможливити постріл, його зробили надзвичайно важким. Загальна вага автомата складала 5,5 кілограмів, з них 1,2 кілограми припадали на затвор. Вібрація під час стрільби була критично високою. Через погану продуктивність АШ-44, ніхто більше не намагався навіть адаптувати стару зброю під середній калібр.

Відео дня

Читайте такожDefense News: Чехія хоче позбутися старого озброєння СРСР

Слідом за Шпагіним у список видання потрапили АС-106-11-56 і АС-107-11-56. Конструктор Сергій Сімонов став відомим завдяки своїй розробці самозарядного карабіна. Але в 1955 роках він намагався зробити щось, що б могло скласти конкуренцію АК-47. В своїх моделях автоматів він намагався адаптували під нові потреби затворну систему на основі відведення порохових газів. При цьому конструктор розраховував, що його пропозиція буде кращою, ніж та, яку втілили в АК-47. Адже він хотів розмістити пружину самовідводу навколо газового поршня, що дозволило б зробити ствольну коробку більш компактною.  Система управління вогнем була розміщена у єдиній деталі, яка від’єднувалася, щоб зробити обслуговування простішим. На той час це рішення вже було застарілим. Оскільки в кулеметі Дегтярьова вже намагалися встановити пружину самовідводу поруч з патронним диском. Однак, така конструкція виявилася ненадійною, як і автомати Сімонова, від яких теж відмовилися.

У список найгірших за версією National Interest потрапили також автомати АБ-7.62, АБ-5.45 і АВБ. Видання називає Анатолія Баришева «дивним явищем» у радянській сфері розробки стрілецької зброї. Не маючи відношення до великих конструкторських бюро, він будував цілу низку прототипів автоматів під стандартні військові калібри впродовж двох десятиліть. Як і у випадку Шпагіна, зброя Баришева діяла на основі відбою вільного затвора. Він також експериментував із механізмами блокування, щоб сповільнити цикл віддачі. Це дозволило вирішити проблему із надміру важким затвором. Його автомати були більш компактними через відсутність газової трубки і поршня. Однак, перший постріл автоматів був завжди надзвичайно неточним, що грало на руку потенційному озброєному ворогу. Тому армія СРСР відмовилася користуватися цими автоматами.

Читайте такожNational Interest: Росія тільки будує ядерного монстра "Посейдон", але НАТО вже може його знищити

АВТ-40. Якщо Самозарядна гвинтівка Токарєва (СВТ-40) вважалася однією із кращих у свій час, то цей автомат був просто найгіршим. Щоб витіснити ДП-28 і забезпечити радянських піхотинців більшою вогневою потужністю, в СВТ-40 просто спробували додати можливість автоматичного вогню. Так з’явився горе-автомат. Разом із новою функцією додалася ціла низка проблем. Збільшений магазин заважав стрільбі під нахилом. Тому його часто заміняли стандартним магазином від СВТ-40 з 10 набоями. Але це, у свою чергу, фактично унеможливлювало тривале ведення стрільби чергами.  Та й автоматична стрільба з АВТ-40 призводила до ушкодження ствола, оскільки він був легким і не призначеним для такого. В піску і брудних умовах гвинтівка часто заклинювала. В результаті АВТ-40 використовували лише для напівавтоматичної стрільби, що підірвало початкову мету.

Завершає список ОЦ-14 «Гроза». Цей автомат повинен був замінити АКС-74 чи АКС-74У в якості зброї ближнього бою. Він також задумувався як модульний, тобто здатний приєднувати до себе додаткові пристрої, такі як глушник, гранатомет і різного роду оптика. На 70% ОЦ-14 складався з деталей «Калашникова», що спрощувало його виробництво на існуючих лініях. Здавалося, це мав бути ідеальний автомат для своїх цілей. Але реальний досвід викрив проблеми в його конструкції. При стрільбі велика кількість порохових газів вилітала просто в обличчя стрільцю. Коротка прицільна лінія підривала точність автомата.

Читайте такожNational Interest: Дорогий Су-57 може стати ще більше не по кишені Кремлю

Крім того, ОЦ-14 був надто незбалансованим без глушника чи гранатомета в передній його частині.  Магазин і запобіжник були розміщені так само, де і в АК, тобто в задній частині автомата. Це зробило перезарядку і зняття з запобіжника дуже незручними процесами. Найгірша проблема «Грози» в тому, що з неї не можливо стріляти з іншого плеча через булпап-дизайн і жахливу загазованість. Автомат виявився складним в обслуговуванні. В його конструкції було надто багато важкодоступних місць, які не можливо було почистити. Крім того, ОЦ-14 мав низку проблем з логістикою.