Парламентський комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді прийняти у першому читанні законопроект про зброю. І я почну з того, що об’єднує і прихильників, і противників так званої легалізації. Закон про зброю має існувати. Не може регулюватись питання обігу зброї якоюсь інструкцією. Тим більше, яка існує на основі закону, що втратив чинність. І ще тим більше, яку може змінювати орган, що сам контролює її реалізацію. Захотів – і завтра вже зміни в інструкції.
Зараз зброя не заборонена. Достатньо «папірця»
Чому я кажу так званої легалізації? Та тому що і зараз зброя не заборонена. І за бажання (з фінансовими можливостями та «дякуючи» корупції) можна легально мати, що завгодно. Хіба танк поки що не купиш. Хочеш гладкоствол? Береш «корочку» мисливця - і маєш. Хочеш «травмат» - «корочка» журналіста. Тобі ж не треба приносити вбитих зайців чи мати певну кількість статей. Достатньо «папірця». Лише щодо мисливців скажу, що контрольних карток (необхідних для полювання) у нас видається вдвічі менше, ніж посвідчень мисливця (необхідних для того, щоб мати зброю).
Читайте такожУ МВС розповіли, якою зброєю сьогодні дозволено володіти українцям
Ок, найбільше питань буде щодо короткостволу. Є легальна можливість отримати – як нагороду від органів державної влади. Не всім, звичайно, лише обраним. Скільки видано короткостволів таким чином? Точної цифри не скаже ніхто. Ба більше, проблематично буде встановити єдиний реєстр вогнепальної зброї. І поки що навіть немає упевненості, що й цей закон дасть можливість мати таку зброю. Можуть, наприклад, у перехідних положеннях прописати, що короткоствол – з 1 січня 2023 року, а потім переносити щороку, як у нас було із продажем землі.
Гіпотетично, уявімо, що доступ до зброї буде лібералізовано. Що це дасть для безпеки? Тут я розійдусь у думці і з прихильниками, і з противниками легалізації. Ми часто висмикуємо ті факти, які нам більше подобаються, і робимо акцент саме на них. Є, наприклад, статистика ООН, яка демонструє, що в країнах зі значною кількістю зброї на руках більше вбивств. А є випадки, коли людині вдавалось зберегти своє життя лише тому, що в неї була зброя.
Проект закону не збільшує суттєво можливостей для самозахисту
Тож перше і найголовніше – проект закону не збільшує суттєво можливостей для самозахисту. Той же короткоствол, навіть якщо дозволять, не можна виносити за межі помешкання проживання. Злочинність також нікуди не дінеться. Хіба перепрофілюється. І жертвами ставатимуть ті, хто у будь-якому випадку зброї не матиме, – діти, пенсіонери, бідні («травмат» коштує приблизно півтори середні зарплати, і це без дозволів). А частина злочинців підуть на жорстокіші злочини. Різниця у тому, що у бандита не буде ніяких «червоних ліній» щодо застосування зброї. А у більшості мирних громадян вони будуть. І так - психологічний комфорт від того, що на руках зброя, у частини людей буде. Але для суспільства в цілому ризики не зменшаться.
Той, хто хоче мати зброю, вже її має.
Та не впадатиму і у крайності неприйняття легалізації. Не буде значного зростання злочинності від збільшення кількості зброї. Той, хто хоче мати зброю, вже її має. А той, у кого не було бажання, не купуватиме. В основному, зростатиме кількість зброї в тих же руках, які і до цього володіли вогнепалом.
Але це все гіпотетично. Мені здається, що закон про зброю (як і багато інших ініціатив) – це таке собі відвертання уваги від проблем, які склались з тарифами, з економікою, з карантинними обмеженням. Тому я не впевнений у тому, що народні депутати проголосують його у цілому. Ба більше, влада надто залежна від опитувань, а громадська думка - проти. Чи, як варіант, у кінцевому результаті закон може бути прийнятий, так само як закон про імпічмент. Мовляв, ура, ми це зробили! Хоча на практиці процес ще більше ускладнився.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму
