П'ять молодих політиків гиготять на прогулянковому човні. Це єдине відоме фото того дня у 1985 році, коли Бельгія, Люксембург, Франція, Німеччина і Нідерланди домовилися покінчити з прикордонним контролем між ними. Це був паросток того, що пізніше стало одним з особливих досягнень Євросоюзу. Шенгенська угода, названа на честь люксембурзького селища поряд з річкою, у водах якої угода була підписана, - це єдина у світі настільки велика "безпаспортна" зона. Зараз в неї входять 26 країн, чотири з яких навіть не члени ЄС, пише The Economist.
Сам селище, розташоване за лічені ярди від кордонів Франції і Німеччини, тепер зустрічає туристів музеями, скульптурами з люксембурзької сталі і двома секціями Берлінської стіни. Найбільш емоційні реакції демонструють відвідувачі з-за меж Шенгенської зони, каже директор місцевого музею Мартіна Кнайп. В 2000-х східні європейці здійснювали паломництво у село, чия назва стала синонімом свободи, у якій їм багато десятиліть відмовляли. Сьогодні турецькі гості, які ще не відмовилися від мрії приєднатися до ЄС, лишають сердечні записи у книзі відвідувачів.
Шенгенська зона втілює мрію про безперешкодний рух по всьому єдиному ринку ЄС. Він полегшує транспортування товарів, посилює туризм і дозволяє 1,7 мільйонам прикордонних працівників без проблем їздити на роботу в сусідні країни. Сільський голова Шенгена Міхень Глоден пригадує виснажливі прикордонні перевірки в часи його юності. Німецькі прикордонники могли ще привітно помахати рукою, а французькі жандарми з автоматами мали більш загрозливий вигляд.
"Коли кажеш людям, що ти з Люксембургу, вони кажуть: ну, той що. А коли кажеш, що приїхав з Шенгена, всі знають це місце. Навіть в Австралії", - сміється Глоден.
Однак, Шенгенська зона в біді. Чиновники, які запустили її роботу, погано усвідомлювали той факт, що після знесення внутрішніх кордонів, потрібно серйозно зміцнити зовнішні. Але логіка системи відчутно нагадала про себе під тиском незаконної міграції на європейських південний фланг. Перша хвиля спалахнула в 2011 році в розпал так званої "арабської весни". Через кілька років після того, Шенгенська зона мало не припинила своє існування, коли понад мільйон мігрантів почали досліджувати зону без кордонів, доводячи системи прийому біженців деяких країн до межі. Греція, яка часто стає кінцевою точкою для мігрантів, мало не вилетіла з угоди. А інші країни почали запроваджувати власні прикордонні перевірки.
Читайте такожШенген під загрозою: європейські лідери обговорюють міграцію
Нові цифри, які були оприлюднені цього тижня, вказують на скорочення як кількості заявок про притулок, так і випадків незаконного перетину кордонів. Але цифри, які лідери країн колись толерували, тепер стали неприйнятними. Шість країн Шенгену проводять певні внутрішні паспортні перевірки. А деякі чинять ще жорсткіше. Водій на трасі між Бельгією і Францією менш вірогідно зіштовхнеться з незручностями, ніж, приміром, той, хто перетинає міст між Копенгагеном і Мальмо. Але всі тимчасові перевірки розтягують "правила" безпаспортної зони до критичної точки.
Коли уряди відчувають, що їм потрібно обирати між захистом національної безпеки і виконанням правил ЄС, вони завжди віддадуть перевагу безпеці, переконаний експерт берлінського аналітичного центру SWP Рафаель Боссонг. Мало хто вірить, що шість країн скасують тимчасовий контроль у листопаді, коли термін дії спливе.
Це стосується східноєвропейських країн, таких як Угорщина і Словенія, чий страх перед крахом Шенгенської зони може перетворити їх на другорядних членів ЄС. Але Шенген став жертвою кризи довіри в Євросоюзі. Північноєвропейські країни не вірять, що Греція і Італія належним чином охороняють свої кордони. Антимігрантські політичні рухи ускладнюють досягнення компромісу, як це зрозуміла у свій час канцлер Німеччини Ангела Меркель.
Щоб все виправити потрібно нарешті розібратися з дебатами про біженців, які зайшли в глухий кут. Тиск людей, які шукають притулок, передається від однієї країни Шенгену до іншої, змушуючи політиків будувати стіни. Міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зеегофер мало не підірвав правлячу коаліцію в своїй країні, запропонувавши відстежувати на німецьких кордонах рух біженців, зареєстрованих в інших країнах ЄС. Його план передбачає закриття кордонів вздовж маршрутів мігрантів включно з проїздом Бреннера між Італією та Австрією. Тиск може з'явитися і з іншого боку теж. Більше півмільйона незаконних іммігрантів перебувають у Італії. Новий уряд, який обіцяє депортувати цих людей, може вирішити, що простіше скерувати їх на північ.
Читайте такожЄврокомісія пропонує посилити перевірку прохачів та власників шенгенських віз
Сьогоднішні перевірки непокоять, але вони не нищівні. Однак, більш похмуре майбутнє нависає над Шенгеном. На думку експерта Migration Policy Institute Europe Елізабет Коллетт, можливі три розв'язки нинішньої кризи. По-перше, прикордонний контроль поступово може відновитися в Шенгенській зоні з мовчазної згоди Брюсселя. По-друге, може з'явитися більш жорсткий "невидимий" контроль за допомогою сучасних технологій. А по-третє - Шенген може регресувати до цілої низки менших безпаспортних зон: зони Бенілюксу, Скандинавської зони, Іберійської тощо. Єдиний вихід - це щоб європейські лідери якось подолали розбіжності у своїх поглядах на вирішення проблеми незаконної міграції.
