Хеловін – це час, коли привиди і химерні декорації нагадують нам про царство мертвих. Але вони також дають людям важливий інструктаж, як провести своє життя більш морально.
Про це на сторінках Newsweek пише професор Університету Південної Каліфорнії Ток Томпсон, який вказує, що сучасний Хеловін бере свій початок з кельтського святкування початку темної половини року під назвою «самхайн». В стародавні часи було поширеним вірування, що царства живих і мертвих переплітаються. І зовсім не складно зустріти примару.
Читайте такожУ США влаштували Гелловін для собак (відео)
В 601 році нашої ери, щоб пожвавити поширення християнства в Північній Європі, Папа Римський Григорій І наказав місіонерам не боротися проти язичницьких святкувань, а християнізувати їх. Відповідно, з часом свято самхайн перетворилося на День усіх душ і День усіх святих, коли розмови з мертвими вважалися релігійно виправданими. В англійській мові був також варіант назви свята «All Hallows’ Evening», який згодом скоротили до форми «Hallowe’en».
Язичницькі вірування про духів і мертвих не лише зберігалися, а й стали частиною численних практик багатьох ранніх церков. Папа Григорій І й сам радив людям, які говорять з привидами, промовляти молитви. З цієї точки зору допускалося, що душі застрягли в чистилищі. І їм потрібна допомога, щоб потрапити на небеса. В Середньовіччі вірування у те, що душі можуть застрягнути в чистилищі, допомогли церкві продавати індульгенції – платні документи, які засвідчували, що комусь пробачаються його гріхи. Поширені вірування в привидів допомогли священикам непогано заробити в ті часи. І це, у свою чергу, дало поштовх Реформації, в результаті якої від католицької церкви відділилися протестантські конфесії на чолі з теологом Мартіном Лютером. А віра в привидів стали символом «католицького гніту» в протестантських країнах.
Читайте такожСправжній Хелловін: ірландське містечко заполонили рогаті чудовиська та привиди (фото)
Суперечки щодо існування духів все ж лишилися. І люди почали все більше звертатися до науки, намагаючись з’ясувати правду. В 19-му столітті масовий характер набув рух спіритуалістів, які стверджували, що мертві можуть говорити з живими за допомогою спеціальних спіритичних сеансів, спеціальних дошок й іншого приладдя. Спіритуалізм набув особливого культурного значення після Першої світової війни. Багато тогочасних підходів лишилися в арсеналі навіть сучасних «мисливців на привидів», які намагаються довести існування потойбічних істот за допомогою наукових технік.
Втім, віра в привидів характерна не лише християнському світу. Більшість, хоч і не всі, суспільства світу мають свої погляди на потойбічне. На Тайвані, приміром, 90% жителів стверджують, що бачили привидів. Також у багатьох азіатських країнах, таких як Японія, Південна Корея, Китай і В’єтнам, люди відзначають «Місяць привидів», центральну роль в якому відіграє «День привидів». Вважається, що в цей день духи можуть вільно подорожувати царством живих. Ці святкування часто пов’язуються з певною буддистською історію. В ній йшлося про те, як Будда навчив молодого священника, як допомогти «голодному привиду» його матері.
«Будучи вченим, який досліджував і збирав історії про привидів впродовж багатьох років, я виявив, що вони зазвичай переслідують певні цілі. Це може бути нерозкрите вбивство, неправильний похорон, примус до самогубства, трагедії, яких можна було уникнути і етичні помилки. В такому світлі привиди часто шукають справедливості з могили. Вони можуть представляти свої вимоги окремим людям чи цілим суспільствам», - зауважив автор.
Таким чином, привиди викривають темну сторону етики. Їхні спостереження – це часто нагадування, що етика і мораль виходять за рамки нашого життя. І їх порушення може призвести до появи великого тягаря духовних наслідків. Разом з тим, історії про привидів завжди дають надію. Вони передбачають, що існує життя після смерті. І шанси підтримувати контакти з померлими, а також спокутуватися, все ж є. Можна залагодити минулі помилки. Тож віра в привидів скеровувала людство до більш морального і етичного життя.
