Російський режим стає жертвою своєї ж манери блефувати та шахраювати, що рано чи пізно вдарить по ньому ж самому.
Таку думку висловила в Facebook російський політолог Лілія Шевцова. Думка експерта також публікує ТСН.
Читайте такожForbes: Росії доведеться або готуватись до світу без нафти й газу, або померти
«Гра в обманки — це саме те, що робить російська влада. Адже вичерпуються ресурси, які можуть гарантувати їй нескінченне всевладдя. Ось і доводиться блефувати, хімічити і шахраювати. Політика стає відтворенням повітря. Парадокс у тому, що влада виявляється жертвою власного шахрайства», – зазначила політолог.
Експерт наводить ряд таких «обманок», які чинять на владу руйнівний ефект.
Так, вибори в Росії є конституційним способом легітимації правління. Але перетворивши їх на знущання, влада зробила їх фактором самопідриву.
Протистояння силовиків і великого бізнесу веде до смерті економіки та становить загрозу для суб'єктності самої влади. Політолог зазначає, що повсякденністю для управлінського апарату РФ стали кадрові чистки, але вони підривають «принцип життєзабезпечення влади, який полягає в наданні апарату і силовикам права годування і права на свавілля в обмін на їх лояльність».
Шевцова вказує на мобілізаційний сценарій і мілітаризм як засіб зміцнення кремлівської системи, піддаючи сумніву їх ефективність.
«Мілітаризм вимагає від народу готовності жертвувати і своїм життєвим рівнем, і своїми життями. Є сумніви в народній готовності до таких втрат», – констатує вона.
Однією з «обманок» експерт вважає «повернення» Росії на світову сцену.
«Повернення Росії в ПАРЄ, готовність Заходу до діалогу з Москвою, виштовхування України на узбіччя світової уваги – все це породило в російському середовищі ейфорію перемоги: "Ми вистояли, а вони здалися», - вказує Шевцова.
Політолог наголошує, що реальна міжнародна ситуація складніша.
«Захід побоюється посилення агресивності Росії в разі її ізоляції. Але готовність Заходу до "розмови" не означає повернення Росії до світового клубу. Захід шукає нову формулу ставлення до Росії, як ворожого суб'єкту, якого варто побоюватися, якого потрібно стримувати (звідси зміцнення НАТО), але якого не слід провокувати. Західні рукостискання означають не довіру, що виникла раптово, а вимушене лицемірство», – констатує вона.
За словами Шевцової, необхідність демонструвати силу за відсутності можливості самоствердитися іншим способом виявляється ще однією пасткою для російської влади.
«У ситуації, коли інститути стали муляжами, насильство стає єдиним інструментом політики. Але сила завжди формує протидію. Ефект бумеранга в політиці ніхто не відміняв.
Можна, звичайно, і далі грати в обманки. Але рано чи пізно доведеться зіткнутися з відповідною реакцією. І здається, що в повітрі вже є відчуття цієї неминучості та загальний страх перед нею...», – підсумовує експерт.
Раніше президент Росії Володимир Путін позитивно оцінив зростання націоналістичних і популістських рухів у Європі та Америці, заявивши, що ідея лібералізму себе вичерпала.
