Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш застеріг, що «фінансова криза» загрожує миротворчій діяльності. Тому що країни-учасниці організації не сплатили 25% від бюджету миротворців, розмір якого становить 6,7 мільярда доларів. Ці гроші критично важливі, що тому що блакитні шоломи захищають мільйони мирних мешканців у більш ніж десяти зонах бойових дій і гарячих точках.
ООН розгорнули близько 90 тисяч військових. І цей контингент більший, ніж будь-який інший у світі. Миротворці важливі, ефективні й недорогі. Але все ж їхня діяльність огорнута міфами. Видання Washington Post наводить п’ять поширених помилкових тверджень про миротворців ООН.
Читайте також"Зараз є шанси": дипломат оцінив ймовірність прогресу щодо миротворців на Донбасі
Перший з них говорить, що Сомалі, Руанда чи Боснія і Герцеговина доводять, що миротворчі місії часто зазнають невдачі. Провали миротворців зазвичай привертають увагу дослідників і громадськість. Ніхто не знімає кіно про успішні операції. Натомість фільми «Падіння Чорного яструба» і «Готель Руанда» демонструють, що стається, коли все виходить з-під контролю. Дебютна режисерська робота Анджеліни Джолі розповідає історію миротворчого провалу в Боснії й Герцеговині. Один вчений-дипломат навіть зробив висновок, що миротворці ООН «приречені на провал», наголосивши, що такі контингенти надто часто «не виконують свої головні цілі». Але твердження, що провал став нормою для «блакитних шоломів», щонайменше не точне.
Світ дійсно бачив деякі нищівні операції на початку і в середині 90-х років. Однак, мало хто пригадує чи й навіть знає про успішні місії в Намібії, Камбоджі, Мозамбіку, Ель-Сальвадорі, Хорватії, Гватемалі, Східному Тиморі, Бурунді, Сьєрра-Леоне, Кот-Д’Івуарі й Ліберії. Після завершення Холодної війни з 16 завершених, складних місій ООН повністю виконали свій мандат у 12, допомігши відбудувати основі компоненти держави. І «блакитні шоломи» відправляють в нелегкі місця.
Читайте такожУ Малі внаслідок нападу загинули щонайменше 8 миротворців ООН
Другий міф – миротворчі місії не дуже відрізняються від заходів з придушення повстань. У деяких політичних і наукових колах одне й інше часто розглядають як синоніми. Один вчений припустив, що обидва поняття «споріднені». Колишній командир сил ООН нещодавно заявив, що коли потрібно, миротворчі війська можуть використати переважаючу силу, вони можуть бути захисними й превентивними». Африканський союз описує свою місію в Сомалі як «активну, регіональну миротворчу місію», хоча її головне завдання – боротися проти бойовиків Джамаат Аш-Шабаб.
Але насправді миротворчі місії не покликані придушувати повстання. Вони відрізняються від інших інтервенцій трьома ключовими правилами. Ворогуючі сторони дають згоду на їхнє розміщення. Миротворці неупереджено ставляться до сторін і обмежують застосування сили. Миротворці не стають ні на чий бік, вони не встановлюють мир грубою силою.
Придушення повстань на зразок втручання США з метою допомогти урядам Іраку й Афганістану побороти внутрішніх ворогів порушують ці три принципи миротворців. Такі місії не розгортаються за згодою заколотників. Вони однозначно на боці уряду й застосовують військову силу як головний інструмент зміни. Дослідники стверджують, що успіх таких інтервенцій скорочувався впродовж останніх 100 років. Миротворчі місії демонструють вищу ефективність.
Читайте такожКучма сумнівається, що миротворці з'являться на Донбасі в найближчому майбутньому
Третій міф – світу потрібно, що Китай брав більшу участь у миротворчих заходах. Десятиліття тому International Crisis Group закликала до цього, називаючи крок «зміною, яка піде на користь міжнародній спільноті». Президент США Барак Обама тиснув на Китай, щоб він брав більшу участь у миротворчих місіях і взяв на себе більшу відповідальність в ООН.
Китайське міжнародне прагнення зберегти економічне зростання і політичну стабільність співпадає з певними стратегічними цілями миротворців. Але зростання його ролі створює певні проблеми. Миротворці добиваються миру, просуваючи захист прав людини. Багато сучасних громадянських війн почалися саме тому, що авторитарні лідери наплювали на ці права. Тим часом, все більш авторитарний режим Си Цзиньпіна скорочує базові права, такі як право на політичну позицію, свободу віросповідання, чесні й вільні вибори, вільну пресу і приватність. За кордоном уряд Китаю підтримує поширення авторитаризму. Організація Human Rights Watch застерігала, що Пекін «підриває систему ООН із захисту прав людини». Тож зростання ролі Китаю в міжнародних миротворчих місіях лише нашкодить справі.
Четвертий міф говорить про те, що Республіканська партія США ненавидить миротворців. Один дослідник нещодавно пригадав, як в 1994 році республіканці в Конгресі запропонували, щоб США більше не грали значної ролі в миротворчих місіях. Джордж Буш-молодший вів передвиборчу кампанію з платформою, націленою проти ООН. Він же призначив Джона Болтона послом США в ООН після того, як той проголосив: «Будівля секретаріату в Нью-Йорку має 38 поверхів. Якщо вона втратить 10 верхніх, нічого не зміниться». При цьому Департамент з миротворчих операцій розміщений саме на верхніх поверхах.
Читайте такожРосія хоче максимальної присутності ОБСЄ серед миротворців на Донбасі - дипломат
Але риторика – це одне. А бюджетні цифри говорять інше. За два терміни Буш збільшив фінансову підтримку миротворчих місій ООН, виділивши більше, ніж будь-який попередній президент США. Загальний бюджет Департаменту з миротворчих операцій потроївся. Адміністрація Буша-молодшого зрозуміла, що це спосіб розділити тягар з партнерами. Бюджет Департаменту скоротився за роки роботи президента Дональда Трампа. Але навіть попри це, двопартійна підтримка ООН в США збереглася.
П’ятий міф – миротворці можуть вирішити будь-яку проблему. Деякі експерти стверджують, що миротворці забезпечують гарантії безпеки. Політичні актори й дослідники допускають, що місії ООН можуть покласти край війнам в Сирії й Україні. А Рада безпеки схильна видавати мандат на миротворчі контингенти, як тільки виникає консенсус. Але миротворці не можуть забезпечити військові гарантії безпеки. Вони не можуть закінчити війни в Україні й Сирії без готової мирної угоди. Більше того, багато мандатів Ради безпеки не відповідають тим проблемам, які вони повинні були б вирішити. Миротворці – це інструмент управління конфліктом, а не його завершення.
