Адміністрація Дональда Трампа переживає кризу від моменту, коли президент США склав присягу. Кадри Білого дому у сфері оборони й національної безпеки постійно змінювалися. Нещодавно у відставку подав останній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон. Все це свідчить про те, що нинішня адміністрація невпевнена у своєму місці на світовій арені.
Президент США заснував свою зовнішню політику на виведенні американських військ з іноземних театрів, зближенні з автократичними режимами, такими як КНДР, а також на запуску торговельної війни з Китаєм. Жодна з цих політик не досягла значного успіху, — пише Foreign Policy.
Вихід з Сирії став катастрофою. Пхеньян відкрито називав зустрічі з Трампом провалом. А мита на китайський експорт нашкодили американському бізнесу й споживачам. Якщо адміністрація Трампа хоче відновити позиції й дійсно провадити сильнішу американську зовнішню політику, їй варто подивитися на історичний урок іншої глобальної гегемонії – чорної країни Мордор.
Читайте такожBusiness Insider: В ФБР вважають, що Трамп «пробив дно» у прислужуванні Росії
21 листопада виповнилося 65 років з дня американської публікації класичної оцінки мордорської стратегії. Падіння Мордора можна пов’язати з трьома головними провалами. І адміністрація Трампа просто зараз зіштовхнулася з кожним з них. Команді президента США варто було б добре вивчити «Червону книгу Західних меж», «Клубні статті» й інші стародавні тексти, пов’язані з Мордором.
Як і США під керівництвом Трампа, Мордор на чолі з темним лордом Сауроном в кінці Третьої епохи був видатною й незаперечною супердержавою, яка раптом зіштовхнулася із загрозами з різних боків. Відроджений Гондор в часи правління короля Елессара Телконтара постав на захід від мордорського кордону. На півночі ельфи Лотлоріену об’єдналися з Лісовим царством і міжнародною квазірелігійною Білою радою, щоб завоювати мордорський анклав Дол-Гулдур у Морок-лісі. І хоч Мордор, як і США у випадку з Саудівською Аравією, використовував союзи з сусідніми варягами Ханда й корсарами Умбара, головну військову й економічну підтримку він отримував від більш віддалених сил, таких як Рюн і Гарад.
Скромне джерело продовольства Мордора – поля Нурна – було нездатне нагодувати його армії й населення. Тому країна гостро залежала від імпорту харчів й військової сили союзників на сході й півдні. Але великі відстані й суто сухопутне розташування Мордора ускладнювали торгівлю й рух військ. Каравани й лінії постачання часто атакували воєнізовані загони Гондору з Ітілієну. Спокій зберігався лише на єдиному кордоні Мордора з Рюном на сході.
Читайте такожPolitico: НАТО розділився на дві організації, серед яких одна підриває іншу
Це була велика, погано заселена територія, яка навіть не охоронялася. Така собі Канада Середзем’я. У всякому разі відстань від темної вежі Барад-дюр до родючих полів Рюна була надто великою. Тож така підтримка була ненадійною. Мордор постійно зазнавав невдачі у спробах переконати союзників триматися ближче його кордонів, особливо на західному узбережжі річки Андуїн.
Залежні країни, такі як Ангмар на півночі, показали свою ефективність у ранніх військових конфліктах з Арнором і його країнами-наступницями. Але в часи Війни кільця це вже було далеке минуле. Ще була подібна до Ватикану держава Ізенгард. Вона разом з племінними союзниками в Дунланді завдавала клопотів Рохану. Але її швидко розбили під час Хорнбурзької битви. Крім того, Ізенгард ніколи по-справжньому не був союзником Мордора попри спільні стратегічні цілі.
Історики погоджуються, що Саурон повинен був розвивати міцне політичне й економічне партнерство з Роханом. Це дало б армії Мордора надійні поставки коней, підтримку найсильнішої кавалерії світу, а також міцний фронт на півночі проти Гондору. Хиткий пакт з дрібною країною на зразок Ізенгарду для стримування більшої сили воїнів на конях лишається однією з найбільших стратегічних помилок Мордора за весь час.
Те, як адміністрація Трампа відштовхує від себе союзників у Західній Європі й веде неоднозначні відносини з ворогами, такими як Росія й Північна Корея, робить США все більш ізольованими.
Читайте такожBusiness Insider: Китай відібрав у США корону найбільшої дипломатичної сили світу
Друга проблема Мордора була більш внутрішньою й добре знайомою будь-кому, хто стежить за американським життям. Це політична поляризація. Хоч країна була абсолютною теократією під залізною хваткою темного лорда, її піддані були гостро поділені на вихідців з внутрішніх кіл Мордору, приміром з Горгороту чи Нурну, й на більш космополітичні прикордонні міста на зразок Мінас-Ітіль (своєрідний мордорський Нью-Йорк).
Добре відомо, що економічна й політична еліта темної вежі Барад-дюр, приміром Чорні нуменореї, посилювали такі розколи у суспільстві, щоб не дозволити населенню повстати проти своїх справжніх пригноблювачів. Схожі тактики спостерігаються сьогодні в США. Нью-Йоркський мільярдер Трамп просуває традиційні республіканські підходи в економіці, розпалюючи при цьому вогонь обурення між консервативним сільським населенням й більш ліберальним населенням міст на узбережжях.
Видання нагадує, як тролі Росії намагалися посилити політичні розколи в США за допомогою соціальних мереж. Схожим чином шпигунам Гондору вдавалося посіяти конфлікти й спровокувати насильство між орками з Мінас-Ітіль й Мордору. Зрештою це призвело до катастрофи. Адміністрація Трампа може розглядати свою політичну силу як таку, що опирається на внутрішній розкол між ліберальними й консервативними американцями. Але такі поділи можуть легко перерости у відверту ворожість. Як сказав би Абрагам Лінкольн, якби був гобліном: «Дім невдоволення, налаштований проти самого себе, не здатний встояти».
Читайте такожCNN: США збираються скоротити фінансування НАТО, частина грошей може піти Україні
І нарешті існує аморфна, але надзвичайно першорядна проблема престижу й м’якої сили. А точніше, її відсутності. Адміністрація Трампа, як і Саурон, зайняла агресивну позицію як до ворогів, так і до союзників. Це стратегія в дусі: «Говори гучно й неси великий молот підземного світу». Ілюстрацією можуть послужити бажання Трампа проводити військові паради в дусі СРСР або його дивний лист президенту Туреччини Раджепу Таїпу Ердогану з погрозами знищити турецьку економіку.
Все це дуже нагадує провальні прелюдії Мордора щодо королівств Дейл й Еребор на початках Війни кільця. Хоча погрози Саурона були більш завуальовані: «Знайдіть одне кільце, і отримаєте велику винагороду й тривалу дружбу від лорда. Відмовтеся, і справи будуть здаватися не такими чудовими».
Однак, навіть супердержави не можуть підтримувати владу суто за рахунок агресії, погроз й військової сили. Їм потрібні союзи і, окрім формальних погроз, вплив. «Нефільтрована» поведінка Трампа в дусі жорсткого хлопця може й добре працює вдома, але вона сильно підірвала репутацію США за кордоном. Колись США були політичним й культурним лідером світу. Тепер вони стали посміховиськом.
Читайте такожThe Economist: США програють у битві проти корупції в Україні
Аналогічним чином Мордор майже нічого не зробив, щоб завоювати серця й уми за кордоном, якщо не згадувати про роздачу 9 кілець, які перетворили їхніх власників на безсмертних слуг Тіні. Мертві міста, кремезні гори з велетенськими демонами-павуками, чорні пустелі, темні вежі й вогняні провалля, безумовно, залякували іноземних відвідувачів Мордора, так само як й Національна алея у Вашингтоні. Але окрім нечисленних культів орків серед контркультури молоді в Гондорі й короткочасного покровительства над Ангмаром й Ізенгардом, Мордор так і не зміг збудувати переконливий культурний імідж, лишившись для всіх «реальним пеклом на землі».
США досі мають в своїх руках глобальний культурний вплив й надзвичайну м’яку силу. Але лідерство Трампа підриває цю силу кожного дня. Й не виключено, що досить скоро США стануть для решти світу чимось, чим ніхто не хоче мати справи, не кажучи вже про повторення американського досвіду чи підтримку американців.
