Відзначений нагородами фільм «Джокер» зачарував і розлютив аудиторії, а також критиків по всьому світу. Окрім надзвичайної гри Хоакіна Фенікса й обдарованої режисури Тодда Філліпса, однією з найбільш яскравих його рис стало ставлення до того, що американський політолог Ханна Арендт назвала «банальністю зла».
З початком фільму глядач очікує занурення в дещо мультиплікаційний світ супергероїв, в якому лиходій випромінює певну витонченість. Наприклад, чудові вороги Джеймса Бонда боряться за владу. В «Джокері», однак, учасники насильницького заколоту й чоловік, який нібито повинен був стати їхнім лідером – зовсім непересічні види. Про це пише American Interest. Банда складена з розлючених звичайних людей, які знищують місто на знак протесту проти нерівності й плутократії. А головний лиходій, Артур Флек, зовсім не кримінальний геній. Він страждає від психічної хвороби і просто пливе за течією подій.
Читайте такожГрецькі політики посварилися через фільм "Джокер"
Флек не лідер в будь-якому традиційному розумінні. Будучи одним з найбільш слабких й негодящих представників суспільства, він стає потужним символом протесту, навколо якого організовуються маси. Однак, сам він не прагне нікого вести за собою. Його обличчя в гримі клоуна (Флек ледве справляється з цією одноденному роботою) стає емблемою руху, адже демонстранти одягають маски клоунів, коли божеволіють на вулицях міста. Сам рух «безголовий», але все одно потужний й нищівний.
«Якщо Володимир Путін в Росії розвинув так звану владну вертикаль, рух Джокера горизонтальний», - йдеться в статті.
Фільм викликав сильну реакцію серед французів, які побачили в вигаданих кіношних протестах власний рух «Жовтих жилетів» - поточний, спонтанний протест без лідерів, розпалений соціальною злобою. Якщо в пошукову систему Google ввести запит «Joker Gilet Jaunes», то можна побачити багато «фотожаб», на яких Джокер буде одягнений у жовтий жилет. Крім того, система покаже десятки статей, в яких буде проведений аналіз фільму з точки зору поточної політичної ситуації у Франції. Тим часом, в США на думку спадає інше порівняння: в ролі Джокера сучасності виступає Дональд Трамп.
Фільм точно не був задуманий як алегорія на президента США. Тому не варто чекати, що в ньому проводяться якісь паралелі. Але резонанс все ж є. Те, що Флеку сходять з рук кілька вбивств, скоєних посеред білого дня, нагадує про відомі вихваляння Трампа про те, що він може застрелити людину на П’ятій авеню й все одно перемогти на виборах. Або ж кульмінаційна сцена, в якій Джокер вбиває ведучого телебачення в прямому ефірі, змушує пригадати насильницькі фантазії проти ЗМІ, які роками озвучували Трамп і його прихильники. Нещодавно в мережі з’явився відредагований епізод з фільму «Кінгсмен», в якому Трамп нібито розстрілює журналістів й політичних опонентів.
Читайте також"Фільм сподобався": Трамп із сім'єю і друзями подивився "Джокера" в Білому домі
Ще цікавіша точка зору фільму на сучасне «лідерство» як таке. Флек відкрито не придатний очолити будь-що. Дональда Трампа теж називали надзвичайно некомпетентним президентом в сучасній історії. А майже половина американців тепер підтримують його усунення з посади. Але ця оцінка «придатності» прив’язана до різних й, вірогідно, застарілих концепцій політики. Трамп применшує все, що може якось вказати на його відмінність від простих людей. Він не приховує своє багатство. Навпаки, часом він вказує на нього як на доказ своєї компетентності. Але водночас він демонструє, що він простий хлопець, який їсть їжу з McDonald’s.
«Президент Трамп, так само як кандидат Трамп чи телевізійна зірка Трамп, ніколи не намагався поставити себе вище інших: ані в манері говорити, ані в стилі написання листів іноземним лідерам, ані в тому, як він користується телефоном і соціальними мережами. Він навіть телефонує в ефір Fox News, як звичайний телеглядач», - йдеться в статті.
Його виборці не вважають його частиною еліт, які стоять над натовпом. І якщо інші президенти теж не завжди були повністю кваліфіковані для своєї роботи, жоден з них так свідомо не намагався приземлити свою посаду. Інший цікавий елемент полягає в, здається, випадковості й непередбачуваності підйому лідерів. Якби у «Джокері» Артура Флека не побили вуличні хулігани на початку фільму, колега не дав би йому пістолет. Якби його не домагався п’яний банкір у метро, він не скористався б тим пістолетом, щоб скоїти вбивство й стати відчайдушним криком для пригноблених. А без самоствердження за рахунок своїх успіхів, він би не наважився на нове вбивство в прямому ефірі, закріпивши свою роль в заворушенні.
Читайте також"Джокер", "Ірландець", "Чорнобиль": названо номінантів кінопремії "Золотий глобус 2020"
Трамп теж був маловірогідним переможцем на виборах, хоча на відміну від Флека, для якого лідерство стало сюрпризом, американський президент працював над тим, щоб отримати найвищу посаду в своїй країні. Але якби республіканське поле було меншим, він би не впорався. Якби директор ФБР Джеймс Комі не оголосив про початок розслідування проти Гілларі Клінтон, Трамп міг би не отримати потрібний імпульс. І якби Клінтон серйозніше поставилася до спроб опонента апелювати до робітничого класу й почала більш активну кампанію в уразливих штатах, він, вірогідно, програв би вибори.
І зрівняння, й непередбачуваність – це лише форми популізму, які, напевне, додатково резонують завдяки більш широкій популістській ері. Але сучасний популізм, зображений в «Джокері» означає дещо більше, зокрема у сфері його кінцевої мети й логічного піку. Йдеться про відторгнення не просто еліт, а лідерства як такого.
«Фільм дає нам безликого «лідера», просто клоуна з натовпу клоунів. Напевне, кіно резонує ще більше тому, що вперше в історії ця фантазія виявилася вірогідною сьогодні завдяки технологіям», - йдеться в статті.
Читайте також«Бетмену заткнули рота»: Герой коміксів DC в центрі скандалу через «підтримку» Гонконгу
Сьогодні протести без лідерів виникають по всьому світу. Для прикладу можна розглянути демонстрації в Барселоні. Вони повністю були організовані онлайн. Група, яка організувала їх, називалася Tsunami Democratic. Й окрім назви суспільство й більшість учасників протестів нічого не знають про її засновників. Група працює через Twitter, анонімні канали в Telegram, інноваційні додатки для координації, які група написала власноруч на основі технології peer-to-peer. Іншими словами, Tsunami Democratic не має лідерів, у всякому разі в традиційному сенсі. Й це не стало на заваді успіху.
Схожим чином вГонконзі близько мільйона людей вийшли на вулиці без очевидного лідера. Теж саме і у випадку «жовтих жилетів» у Франції, а також антиурядових протестів в Ірані, Лівані, Чилі, Судані й Грузії. Протести без лідерів спалахували навіть у Росії, найбільш цензурованій країні в сучасній Європі. І якщо традиційно спонтанні рухи зазвичай приборкуються згодом лідером, то останнім часом цей етап взагалі не відбувався.
