Збільшуючи свою військову присутність в Сирії, Москва хоче вирішити свої проблеми та утвердитися в якості сильного самостійного гравця в світовій політиці, повідомляє у своєму звіті американська приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor.
За вихідні з'явилися зроблені з супутника фотографії російських літаків, які щойно прибули на авіабазу Бассель аль-Асад в Латакії. Відео з сирійського фронту також підтверджують наявність значної кількості російських підрозділів, розміщених у безпосередній близькості до військ, лояльних Дамаску.
Подібне розширення російської присутності підтверджує наміри Москви забезпечувати повітряну підтримку урядової армії, яка веде військові дії проти багаточисельних груп повстанців, а також бойовиків "Ісламської держави".
В Росії знають, що всі перемовини стосовно збереження Асада при владі заздалегідь приречені на поразку. Але це не означає, що Сирія не може виявитися корисною для Москви. На даний момент Росія намагається утвердитися в якості самостійного гравця в світовій політиці, використовуючи свою допомогу Сирії в якості важеля на переговорах з іншими світовими лідерами.
Першим в московському списку йде Ізраїль. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху в понеділок відвідав Москву задля тригодинної зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним.
Їхня спільна прес-конференція була досить напруженою: Нетаньяху звинуватив Сирію з Іраном у постачанні зброї Хезболлі для відкриття другого фронту проти Ізраїлю на Голанських висотах, що дає право Тель-Авіву атакувати військові цілі на сирійській території. Путін, у свою чергу, заявив, що Сирія не постачає Хезболлі зброю. Інакше кажучи – Росія не постачає зброю терористам, надаючи її виключно на потреби сирійської урядової армії.
Варто зазначити, що у Росії з Ізраїлем склалися складні та нестабільні відносини. Кожна зі сторін не проти втрутитися у справи "на задньому дворі" опонента: Ізраїль співпрацює з багатьма пострадянськими країнами у питаннях оборони та розвідки, а Росія вже давно надає політичну та військову допомогу Сирії та Ірану. Втім, обидві сторони знають, коли потрібно зупинитися. За три дні після того, як Росія розпочала війну в Грузії, Ізраїль офіційно припинив постачання зброї до Тбілісі. Аналогічно й Росія відмовилася постачати зброю сирійському президенту Башару аль Ассаду під час П'ятиденної війни.
Москва швидше за все хоче домогтися від певних поступок Ізраїлю, враховуючи той факт, що ізраїльтяни беруть участь у підготовці української армії і добровольчих підрозділів для протистояння проросійським сепаратистам на сході країни. Також Росія зацікавлена у припиненні поставок Україні ізраїльських безпілотників та іншого військового спорядження. Зараз, так само, як 2008 року, Росія дуже зацікавлена в угоді з Тель-Авівом.
Разом з тим, не варто скидати з рахунків інтереси іншого регіонального лідера – Туреччини. На відміну від інших учасників коаліції,Туреччина дуже зацікавлена в антиісламській кампанії сирійського держави. Туреччина хоче привести до влади в Сирії представників сунітів, або, принаймні, забезпечити собі надійний вплив на півночі країни. Анкара є основним союзників повстанців, тоді як Росія підтримує сирійські урядові війська. До того ж присутність російської авіації серйозно ускладнила плани Туреччини оголосити територію Сирії безпольотною зоною.
З цих причин президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган був змушений відвідати Москву для переговорів з Путіним. У Анкари з Москвою виникли напружені стосунки не тільки через Сирію: протягом останніх місяців Росія веде переговори з Азербайджаном, основним союзником Туреччини на Кавказі.
За деякими даними, в ході цих переговорів Москва та Баку прагнуть остаточно вирішити заморожений конфлікт між Азербайджаном та Вірменією щодо Нагірного Карабаху. Раніше військовим гарантом Баку у вирішенні конфлікту виступала Анкара, але зараз Росія хоче одноосібно контролювати ситуацію в регіоні. Також Москва прагне використати конфлікти в Сирії та Нагірному Карабаху для тиску на Туреччину в питанні подальшого розвитку проекту "Турецького потоку", роботи над яким були нещодавно призупинені.
І, нарешті, своїм втручанням в сирійську війну Росія сподівається вплинути на свого головного конкурента: Сполучені Штати.
Варто зазначити, що наразі відносини між США і Росією переживають найгірші часи після завершення Холодної війни. Переговори Вашингтона і Москви щодо України та санкцій проти Росії обмежуються нечастими розмовами міністра закордонних справ Сергія Лаврова з його американським колегою Джоном Керрі. Тому одна з головних цілей російського участі в сирійському конфлікті – змусити Сполучені Штати до регулярних переговорів з Росією.
Підкреслюється, що 18 вересня відбулася 50-хвилинна розмова міністра оборони США Ештона Картера з його російським колегою Сергієм Шойгу, під час якої вони обговорили ситуацію в Сирії. Це стало їхніми першими переговорами після більш ніж річної перерви. Також минулого тижня Керрі схвалив проведення запропонованих Росією переговорів щодо Сирії, заявивши, що США в першу чергу зацікавлені у складанні Асадом своїх повноважень, а терміни його відходу з влади можна вирішити шляхом переговорів.
Ці події знаменують позитивну тенденцію розвитку американо-російських відносин, але Москві прагне більшого. Росія хоче закласти основи для майбутньої угоди про подальшу долю України та зняття Заходом санкцій. У Москві знають, що це забере багато часу, але сподіваються домогтися своїх цілей протягом одного-двох років.
