Концепція стратегічної двозначності стала одним з найбільш витончених інструментів в арсеналі дипломатії. За правильних умов, вона може досягти більше зовнішньополітичних цілей, ніж стратегічна чіткість, і навіть запобігти війні.
Але в неправильній ситуації двозначність може принести шкоду й стати причиною катастрофи. Питання в тому, який з контекстів встановився в Україні й Тайванській протоці? Про це пише Bloomberg. У свій особливий спосіб Китай під керівництвом Си Цзиньпіна і Росія Володимира Путіна стримували суперників за допомогою умисної двозначності. Натомість Захід: від США до Євросоюзу, - останнім часом здавався неоднозначним за замовчуванням, а не умисне. Це потрібно змінити.
Читайте такожСША не хочуть напруженості, але Росію чекають наслідки за агресію - БайденВидання пропонує розглянути ситуацію з Путіним. Кілька тижнів він грав м'язами біля кордонів України, а тепер оголосив про відведення військ. Схоже, цього разу його метою було нагадати Києву й Заходу, що він єдиний, хто контролює загострення й ослаблення конфліктів в регіоні: від Білорусі до Грузії.
Під час свого щорічного звернення Путін вимагав, що Захід не переступав через його "червоні лінії", інакше постраждає від його "асиметричного" гніву. Але важливіші слова Путіна про те, що "ми самі будемо визначати ці червоні лінії".
"Це і є стратегічна двозначність: ми можемо завдати вам удар, але ми не скажемо коли і чому. Тому що ми хочемо, щоб ви: Київ і Захід, - продовжили думати про це", - йдеться в статті.
Президент України Володимир Зеленський, навпаки, добивається стратегічної чіткості, твердої гарантії від Заходу, яка б захистила його країну. Цього місяця він сказав, що хотів би зробити наступний крок до членства в НАТО, яке б стало максимальним фактором стримування Росії. Але будь-який рух до членства в НАТО буде саме тією "червоною лінією", про яку говорив Путін. Тож це спровокує, а не стримає катастрофу, якої США і Європа хочуть уникнути - повномасштабне вторгнення. В такому разі Заходу доведеться вирішувати, йти чи ні на війну за Україну. І найголовніше, чи може він перемогти в цій битві. Тож НАТО, США і Євросоюз зберігають стратегічну двозначність щодо їхньої відповіді на російську войовничість.
Тайванська ж протока стала фактично моделлю успішної стратегічної двозначності. На папері США завжди визнавали лише один Китай. Але в 1979 році вони перевели свій дипломатичний протокол з Тайбею в Пекін. Водночас, Вашингтон схвалив "Закон про відносини з Тайванем". В ньому йдеться, що "будь-які спроби визначити майбутнє Тайваню не мирним способом" спровокують "серйозне занепокоєння США".
Читайте такожNZZ: Україна і Тайвань - жертви однієї війни, яку ніхто не хоче помітитиЦя умисна двозначність про те, чи США відіб'ють атаку з материка, зберігала мир чотири десятиліття. Вона змусила Китай боятися війни з американською суперсилою. І вона нагадала Тайбею, що у нього немає карт-бланшу на проголошення незалежності, тому що США можуть не прийти на допомогу.
Ці два приклади демонструють, коли стратегічна двозначність працює найкраще. А саме в ситуації, коли одне повідомлення може одночасно послати два різних сигнали двом або більше сторонам. В цих прикладах Захід каже Москві й Пекіну утриматися від агресії, при цьому нагадуючи Києву й Тайбею, що не варто йти на провокації. Лімб, який виникає в результаті, покликаний відвернути війну.
Але це працює лише тоді, коли кожна зі сторін думає, що час на її боці. Китай, наприклад, довгий час відчував, що потрібно збудувати сильнішу армію, перш ніж кидати виклик США. Він також сподівався переконати Тайвань добровільно об'єднатися. Для цього Пекін посилював економічну співпрацю й обіцяв політичну автономію. Але всі ці міркування змінилися.
Пекін все більше відчуває, що може перемогти в обмеженій війні проти США. І він боїться, що населення Тайваню все більше вважає себе не таким, як на материку. Останні опитування свідчать6 що 83% населення вважають себе тайванцями, а не китайцями. Си Цзиньпін також знає: його порушення автономії Гонконгу переконало Тайвань, що мирне об'єднання не піде йому на користь.
Саме тому у Вашингтоні дедалі більше голосів закликають замінити американську стратегічну двозначність щодо Тайванської протоки на стратегічну чіткість. Президент Ради міжнародних відносин Річард Хасс вважає, що США повинні продовжувати стримувати Китай й запобігти війні. Збереження двозначності може налякати інших американських союзників в регіоні, зокрема Японію й Південну Корею. Вони можуть вирішити, що краще самостійно подбати про свою безпеку, збудувавши власну ядерну зброю.
Читайте такожThe Telegraph: Відчуття безпеки після відходу військ Росії від України оманливеВ Східній Європі така лінія міркувань не така проста. Союзники по НАТО, такі як Польща і країни Балтії, теж приділяють увагу позиції Заходу в Україні. І вони так само відчувають власну уразливість перед Росією. Але вони не почнуть будувати свої ядерні арсенали чи шукати альтернативні альянси. Більше того, якщо захистити Тайвань важко, то відбити російську атаку проти України ще важче. Захід, схоже, не впевнений, скільки життів коштував би її захист.
Але зрозуміло, що вибір між двозначністю й чіткістю оповитий небезпекою й лишається справою найвищої державної мудрості. Коли президент США не користується концепцією стратегічної двозначності, це теж бентежить. В 2001 році Джордж Буш-молодший чітко заявив, що зробить "все можливе", щоб захистити Тайвань. Але не менш тривожно і ситуація, коли президент не може донести належну стратегічну чіткість. В 2012 році Барак Обама застеріг сирійського диктатора Башара Асада, що застосування хімічної зброї - це "червона лінія". Але потім він нічого не зробив, коли Асад того ж року її порушив.
В Східній Азії аргументи для переходу від двозначності до чіткості зараз сильні. В Східній Європі вони все ще слабкі. Але тривожить те, що двозначність Заходу в обох регіонах все більше здаються несистемною, а не стратегічною. Це результат нерішучості, а не умислу.
Стягування військ РФ до кордону: що відбулося
- РФ під виглядом підготовки до навчань стягнула до окупованого Криму і до кордонів України десятки батальйонних тактичних груп, військову техніку, штурмовики Су-25СМЗ, кораблі Каспійської військової флотилії.
- 20 квітня Кулеба наголосив, що чисельність російських військ на кордонах з Україною через тиждень зросте до понад 120 тис. військовослужбовців.
- 22 квітня в окупованому Криму на нараді про підсумки дій російських військ під час раптових перевірок міністр оборони РФ Сергій Шойгу вирішив завершити раптову перевірку російських військ у Західному і Південному військових округах РФ біля кордонів України, у рамках якої проводилися навчання, оскільки "всі поставлені цілі досягнуті".
- За його словами, Генеральному штабу, командувачам військ військових округів і повітряно-десантних військ доручено спланувати і приступити з 23 квітня до повернення військ до пунктів постійної дислокації, провести детальний аналіз і підбити підсумки раптової перевірки військ.
