19 грудня російський диктатор Володимир Путін вперше за три роки зустрінеться з президентом Білорусі Олександром Лукашенком у Мінську. Раніше такі зустрічі відбувалися лише в Кремлі, коли до Путіна їздив Лукашенко. Але ось і цар вирішив завітати до підопічного, щоб продемонструвати нібито партнерські стосунки.

Безумовно, головною темою порядку денного стане участь білоруської армії у так званій спецоперації. Звичайно, Лукашенко не хотів би повторення атаки на Україну з території Білорусі. Оскільки це, по-перше, спричинить подальший санкційний тиск, а економічні втрати Кремль Мінську повною мірою не компенсує.

Заручившись гарантіями Китаю, Лукашенко застрахував себе від перетворення в абсолютну маріонетку Путіна

По-друге, всі соцопитування говорять про те, що білоруси не хочуть брати участь у війні проти України. І тут Лукашенко чудово усвідомлює: якщо він піде на такий крок, спровокує нові заворушення у його країні, які можуть призвести до краху його режиму. У Кремлі це теж усвідомлюють.

Також важливо розуміти, що Лукашенко заручився підтримкою та протекторатом Китаю, коли уклав із Сі Цзіньпінем договір про партнерство на саміті ШОС. За китайською шкалою їх взаємини вийшли на більш високий рівень, ніж взаємини РФ з КНР.

Заручившись гарантіями Китаю, Лукашенко застрахував себе від перетворення на абсолютну маріонетку Путіна. Також це був китайський сигнал про те, що Пекін має інтереси у Білорусі та не дозволить Кремлю повністю її поглинути.

Ризики участі білоруської армії у повторній атаці на Україну з півночі залишаються невисокими

Путіну доведеться зважати на це, бо за останній рік простежується колосальне зростання залежності РФ від Китаю. Фактично КНР рятує економіку РФ, залишаючись покупцем російських енергоресурсів. Кремль не наважиться втратити такого партнера, тому що втрата китайського ринку вдарить по РФ набагато сильніше, ніж неучасть білорусів у війні проти України.

Таким чином, ризики участі білоруської армії у повторній атаці на Україну з півночі залишаються невисокими. Але це не означає, що зустріч Лукашенка та Путіна закінчиться нічим.

У військовій сфері, очевидно, обговорюватимуть надання техніки зі складів, надання полігонів та території РБ для подальших ракетних атак та нового нападу на Україну, але, наголошую, російського військового угруповання. Найімовірніше, після цього візиту буде проведено якусь інспекцію злагодження російського угруповання, а також перевірку підготовки до нового вторгнення в Україну.

Галаслива кампанія про підготовку РФ до нового походу на Київ у закулісних консультаціях Кремля може бути аргументом для тиску на західних партнерів України

Для внутрішньої аудиторії це сигнал про те, що Росія у військовій сфері почувається в Білорусі "як вдома". А для зовнішньої – ще один елемент для тиску.

Те, що наступ російських військ готується, — очевидно. Воно вкрай необхідне Путіну після серії нищівних поразок і ляпасів від ЗСУ цієї осені. Але історія про напад з території Білорусі цілком може бути обманим маневром Путіна для відвертання уваги: ​​показувати підготовку нападу з півночі, а реально планувати удар, наприклад, по Запоріжжю. Крім того, гучна кампанія щодо підготовки РФ до нового походу на Київ у закулісних консультаціях Кремля може бути аргументом для тиску на західних партнерів України. Мовляв, або ви змусите Київ піти на поступки, або ми ще раз нападемо.

Водночас зараз ударного угруповання РФ недостатньо для нападу на Україну. Тому те, що відбувається, більше схоже на черговий путінський блеф.

Максим Ялі, кандидат політичних наук, професор Національного авіаційного університету, член-кореспондент Академії політичних наук України