Для українців найбільше болить те, що найближче – наша війна та супротив агресору, який все більше тероризує мирні тили, щоб примусити нас до капітуляції. Але світ глобальний. І, як у тому відомому фільмі, змах крил метелика на іншому кінці світу може спричинити в нас "цунамі". Звісно, не буквально, але сенс будь-якого геополітичного процесу саме такий. Тому ми повинні досліджувати, чим живе світ. А світ – чим живе Україна.
Одним з таких змахів "крил метелика" або, скоріше, "брів Сі" є ситуація у КНР загалом та у Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) зокрема, де відбуваються кадрові "чистки". Вони почалися ще з 2023 року, але саме зараз знов посилися. З чим це пов’язано та як це вплине на Україну?
На друге питання можна відповісти одразу, що вплив буде опосередкованим. Але все одно помітним. Адже передумова будь-якої світової війни (та "досвітових" - типу Наполеонівських, які охоплювали не весь світ, а кілька континентів) - це розділення на блоки. І зараз цей процес активно відбувається.
А оскільки "центром тяжіння" для другого блоку, опозиційного до Заходу, може бути виключно Китай, то всі зміни там впливають на те, яким той блок буде, та чи буде взагалі.
Бо сам факт "чисток", арештів та "зникнень" високопосадовців у Китаї наочно показує найвищий рівень внутрішніх конфліктів у зовнішньо монолітному керівництві КПК.
Отже, що там у Піднебесній взагалі відбувається? Там днями були заарештовані командуючий Тибетським військовим округом Ван Кай, а також Фань Чанлун – впливовий партійний діяч, екс-заступник Сі у Центральній військовій раді КНР. Плюс ще купа функціонерів рангом нижче. Лише за останній рік було замінено близько 20% всього генералітету НВАК.
І "купа" це зовсім не фігурально – відповідно до "щомісячного бюлетеню духовних покарань" (мається на увазі корупція, "бездіяльність", "незаконне прийняття у дар їжі та алкоголю" тощо), лише у липні було покарано 25 420 посадовців різного рівня. І це вже 143-й такий випуск "бюлетеню".
"Чистки" тут поставлені на конвеєр. Так, у липні вони зросли на 84,5%.
Цікаво, що за таких величезних масштабів покарань корупція у Китаї чомусь досі не подолана… Зважаючи на те, що кількість справ щомісяця зростає майже вдвічі, навпаки, вона прискорено зростає. Як же ж так?..
Бо тут не лише у корупції справа. Через "чистки" відбуваються складні процеси консолідації влади та побудови вертикалі перед "новим етапом оборони Китаю", як раніше заявляв сам Сі Цзіньпін.
Нам більш звичні оцінки західних розвідок та аналітиків про те, що у 2027 році КНР "буде готовий кинути прямий виклик Заходу та напасти на Тайвань".
"Бути готовим" не означає автоматично "спробує напасти". Але мобілізація тилу там йде повним ходом - як сигнал передусім для США. Власне, це все один процес, який має зовнішній та внутрішній вимір. І всі, хто "гальмує" цей процес консолідації та "мобілізації" економіки перед глобальним конфліктом, потрапляють у цей "конвеєр" разом з реальними корупціонерами. Така специфіка всіх компартій - "притягнути до відповідальності" там можна будь-кого за бажання лідера та партійного ЦК.
Сі одразу після приходу до влади пішов шляхом мілітаризації та "повернення величі", поступово замінюючи кадри на більш зручні. Але зараз він замінює вже й тих, кого сам раніше призначив.
Чому? Бо конкурувати з Заходом під приводом "величі" готові, якщо не всі, то більшість китайських посадовців. Адже вони на мілітаризації та держзамовленнях заробляють. А ось прямо воювати – меншість. Бо тут олігархат несе збитки на зовнішніх ринках. У цьому полягає ще один прояв внутрішнього конфлікту – між тими, хто заробляє всередині, і тими, хто заробляє на продажі товарів на Захід. Їхні інтереси майже протилежні.
Тому, попри максимальне посилення влади самого Сі, проти нього зростає й кількість "нарікань" серед однопартійців на тлі "охолодження економіки".
Варто додати, що всі великі та навіть середні компанії у КНР прямо або опосередковано пов’язані з партійними кланами. І коли ви бачите новину про втрати прибутків, ринків або просто про борги китайських компаній, муніципалітетів, то насправді ви бачите новину про зростання боргів та втрату прибутків центральними або місцевими партійними кланами.
Якщо вони досі "при ділі", то вони - з орбіти Сі, і раніше його підтримували. Але зараз, на тлі втрати "нейтралітету" та посилення протиріч зі США та Глобальним Заходом, серед "кланів" - все більше втрат.
Найбільші ж групи впливу мають своїх представників у найвищій владі та у армії зокрема. Власне, ось них Сі й позбувається зараз – тих, кого посадили на "хлібну" посаду в якості "подяки" за підтримку "раннього Сі", але які стали "незручні" у часи ще більшої мілітаризації та "камінг-ауту" Пекіну в якості центру нової "вісі зла" для Заходу.
А символом остаточного переходу у новий статус "геополітичного нащадка Радянського союзу" є саміт ШОС, який відбувається прямо зараз у Китаї, та Парад Перемоги (над Японією) 3 вересня, який має зафіксувати не лише промислову та економічну потугу Китаю для розмов "на рівних" зі США про розподіл сфер впливу, але й військову рівність.
І саме під парад та під майбутню "гру м’язів" зі США у вересні прискорюється "чистка рядів" у НВАК зокрема та у адміністраціях КНР загалом.
Плюс спроба спрямувати невдоволення населення на "внутрішнього ворога". Сі Цзіньпінь ніби каже: "То не я вам своєю величчю економіку загубив – то все казнокради".
Загалом, є два умовних підходи до "чисток" - німецький та радянський. Першу концепцію перед війною впровадив Гітлер у 1930-ті, що дозволило йому перетворити Вермахт на дійсно найкращу у світі "військову машину". Натомість однією з найбільш кричущих у світовій історії поразок Червоної армії у 1941-42 роках була абсолютна некомпетентність нових керманичів, що призвело до мільйонів втрат червоноармійців лише полоненими – це результат радянських "чисток". Обидві армії керувались одним принципом, але результат повністю протилежний.
Різниця була у меті тих "чисток". Гітлер прагнув, власне, перетворити збіговисько погано озброєних, пробачте, бомжів з кийками часів Веймарської республіки (бо за підсумками Першої світової Німеччині фактично заборонили мати регулярну армію) на ту саму "військову машину". Тому він шукав фахівців-оптимізаторів, які б налагодили ефективність.
А метою Сталіна було посадити всюди вірних особисто йому людей – створити не "військову", а "каральну машину", щоб всі доносили один на одного. А також – заради гарних парадів.
То який зараз формат "чисток" у КНР? Десь на 2/3 це "німецький" формат, а на останню третину – "радянський". Причому остання частка зараз зростає. Власне, завдяки ставці на навчений та кваліфікований персонал НВАК зараз є однією з найбільш передових армій світу, хоча й поки що лише на папері, адже ні у яких справжніх військових конфліктах вони не брали участь з 1980-х. А до того їхня ефективність була на рівні Червноної армії 1930-х (війна у В’єтнамі наочно це продемонструвала). "Битви" палицями та камінням з індусами на гірському кордоні в розрахунок не беремо.
У відповідь на цей тиск зростає й протидія. Так, після першого в історії Піднебесної спільного патрулювання російського та китайського підводних човнів у Тихому океані, а також після зникнення з профілю України та РФ на офіційному сайті МЗС Китаю переліку областей (такі переліки є по всіх країнах, що є свідченням визнання їх кордонів з боку КНР - або натяків на невизнання, як зараз), серед впливових китайців почався такий собі "флешмоб" - "виглядай як Зеленський". Деякі з них буквально копіюють стиль одягу українського президента. Цей "флешмоб" не надто масовий, але наочно показує розбіжності у китайських елітах.
Розпочав "флешмоб" голова ради директорів BBK Electronics (бренди OPPO, Vivo, OnePlus, Realme) Чжан Юань, який з’явився на весіллі місцевого олігарха Лі Гоціна у вбрані "під Зеленського" - у футболці з тризубом. Бізнес цей не так "проукраїнський", як прозахідний – зацікавлений у збереженні економічних й технологічних зав’язків передусім з Європою. Бо якщо ти хочеш мати гарні стосунки з єврочиновниками, то ти маєш підтримувати публічно Україну.
Тобто, у цій історії з "чистками" Україна та РФ поступово стають "індикаторами" підтримки для різних партійних "кланів" та бізнесу.
При цьому Чжан Юань та інші бізнесмени не є опозицією до Сі в класичному розумінні – вони його цілком підтримують і тому досі можуть вільно вести бізнес та ходити на публічні заходи. Проте вони проти зближення з Кремлем та погіршення стосунків з Заходом, про що й сигналізують. А по всьому іншому вони цілком на боці Сі та "величі". Принаймні поки що – до того часу, поки на всі групи впливу вистачатиме заробітку, а грошей, на тлі "митних війн" Трампа, у світі стає все менше, що й породжує конфлікти.
Цікаво, що це породило справжню хвилю підтримки України (та критики до РФ) китайських блогерів, науковців та простих китайців. Тобто це вже медійна кампанія, хоча й не така масштабна, як нам би хотілося. І це все відбувається на тлі внутрішньої дискусії у КНР щодо того, чи ставати "гарантом безпеки" для України та чи відправляти миротворців у разі мирної угоди.
Тим не менш, Китай і далі постачає нам комплектуючі (часто через треті країни, але це відбувається однозначно з відома Сі) та закуповує нашу аграрку. Бо він ніде більше не знайде такі ж обсяги, хоча Пекін і намагається. Так, це досить слабка залежність Пекіну від Києва – але вона є.
Тому "чистки" у КНР - це не подія, а процес. Який йде вже досить давно, але зараз посилився під саміт ШОС, Парад Перемоги та ймовірні перемовини з Трампом. Бо Сі Цзіньпіну потрібен монолітній тил. Але тиск провокує протидію, яка проявляється через публічну підтримку України, якої теж стало більше. І все це впливає як на світ в цілому, так і на перспективи російсько-української війни зокрема.
