В стародавній китайській грі Ґо хитрі гравці ігнорують маленькі битви заради стратегічної гри. Залишені без рішення локальні суперечки дозволяють здобути вигоду низькою ціною пізніше, коли гра стане більш запеклою, а суперник - менш уважним.
Впродовж 69 років після того, як Китай став по-справжньому сусідом Індії, анексувавши Тибет, дві найбільш населені країни світу почали грати в схожу гру. Попри всі зустрічі лідерів й процвітання торгівлі, азіатські гіганти лишали безлад територіальних суперечок гнити далі. Про це пише The Economist.
Читайте такожForeign Policy: Індія й Китай знову на межі початку війни
Загалом ці посягання на 130 тисяч квадратних кілометрів по обидва боки від спільного кордону, протяжністю 3488 кілометрів, не мали великого значення. Попри "повчальне" китайське вторгнення 1962 року, рідкісні збройні й ще рідші кулачні сутички між патрулями, прикордонна зона лишалася відносно спокійною. Здебільшого ця спірна територія надто порожня й сувора, щоб за неї битися. Поки жодна зі сторін не змінювала статус-кво, що з того, що замість чітких позначок міжнародного кордону тут пролягала розмита "лінія реального контролю"?
Жорстока сутичка 15 червня дала гучну й огидну відповідь на це питання. Деталі подій лишаються не повними. Щонайменше 20 індійських солдатів загинули, багато з них - після падіння в крижану річку. Індія стверджує, що китайська сторона теж зазнала втрат. Китай здебільшого мовчить. Але кількість жертв все одно найбільша з 1967 року. На додачу, це перші смерті в такій сутичці з 1975 року.
Гірше те, що нову битву не можна списати на окремий інцидент. Навесні цього року Китай відправив на кордон з Індією більше військ, ніж зазвичай. Ці сили перетнули лінію не в одній точці, а в багатьох. Індійські джерела повідомили The Economist, що китайські війська захопили близько 60 квадратних кілометрів території, яку Індія вважає своєю. Найбільшу тривогу викликає просування Китаю на захід вздовж річки Галуан, яке ставить під загрозу стратегічну дорогу. Вона простягається паралельно кордону й служить головним з'єднанням з індійськими північними форпостами. Не дивно, що саме тут й відбулася остання жорстока сутичка.
Читайте такожDie Welt: Світу загрожує ядерна анархія, про яку попереджав Кеннеді
Чому Китай змінив статус-кво, дратуючи свого великого торговельного партнера з ядерною зброєю? Індійські циніки вважають, що це сталося через надмірну зайнятість Нью-Делі пандемією й обвалом економіки. Вони звинувачують уряд Індії в тому, що він більше "б'є себе в груди", ніж зміцнює армію чи будує союзи. Але критики Нью-Делі вважають, що таке пояснення - нонсенс. І що саме Індія змінила статус-кво, тихо розширюючи інфраструктуру в спірних районах.
Китай теж може бути зацікавленим у тому, щоб провчити Індію. Якщо вона продовжить загравати зі США, домовляючись про тісніші відносини, то Пекін може змусити її заплатити за це. Видання зазначає, що чиновники в обох країнах уникали всього, що могло б підкинути дров у полум'я люті своїх народів. Натомість вони наголошували на необхідності виконати старі домовленості про відведення військ. Такі джентльменські домовленості раніше заспокоювали пристрасті після подібних сутичок.
Однак, не зважаючи на ефективності зустрічей генералів, це все одно нерозсудливий спосіб вирішувати проблеми між двома ядерними країнами, в яких живе третина людства. Індія раніше пропонувала Китаю хоча б обмінятися мапами, щоб кожна сторона знала, де, на думку іншої, пролягає межа між ними. Китай, вірогідно вважаючи себе більш хитрим гравцем в Ґо, завжди відмовлявся це робити. Це дозволяє йому називати будь-який індійський крок порушенням, відповідно до китайського розуміння ситуації.
Настав час покінчити з іграми. Китай зараз здається сильнішим. Але спровокована Індія все одно знайде спосіб завдати йому болю. І останнє, чого бажав би широкий світ - це ескалація бійки між драконом і слоном за шматок замерзлої землі.
