Кризи минулого чомусь вчили людство, але нинішня цього не зробить / REUTERS

Більшість глобальних криз минулого століття були, принаймні, повчальними. Перша світова війна дискредитувала імперії на користь національного самовизначення. Друга світова вказала на потребу стримати весь той націоналізм за допомогою ООН й інших формальних перешкод.

Навіть подальші безкровні катастрофи дали певний повчальний досвід. Так звана "стагфляція" 1970-х вказала на межі Кейнсіанської держави. А потім фінансова криза 2008 року повернула їй цінність, - пише Financial Times. Один шок - один урок.

Читайте такожРік зцілення: генсек ООН заявив, що наступний рік потрібно присвяти боротьбі з наслідками пандемії (відео)Але нинішня криза відрізняється тим, що вона не може дати нічого подібного. Жодна модель управління чи економіки не перевершила своїх суперників у боротьбі з COVID-19. Окремі лідери впоралися з пандемією краще (наприклад, канцлер Ангела Меркель) чи гірше (британський прем'єр Борис Джонсон). Але жодна система не "перемогла" цього року. З іншого боку, ніхто не зазнав й остаточної поразки. Тим, чия професія шукати "божественне значення" у подіях, настав час зупинити будь-які пошуки сенсу пандемії.

Відео дня

З одного боку, відносний успіх Німеччини, здавалося б, виправдовує європейську соціал-демократію. Але в Італії, де державні витрати на соціальні програми значно вищі, кількість смертей у відношенні до кількості населення була вищою, ніж в будь-якій країні. Про це свідчать дані Університету Джона Хопкінса. Франція незвично для неї витрачає ще більше на добробут. Але їй доводиться мати справу з більшою кількістю заражених, ніж більшість інших країн окрім невеликої групи густо населених держав.

За жодним з показників великі уряди не перевершили менші й навпаки. Правильний баланс між державою і ринком - це одна з загадок організованого людського життя. Він грає центральну роль на виборах більшості демократій. І хоч пандемія й гостро вказала на проблему балансу, насправді цього могло б і не статися.

Читайте такожPolitico: В Італії мафія влаштовує протести проти карантинуЦе ж стосується і "правильної" кількості громадських свобод. Китай придушив коронавірус з усією жорсткістю, намагаючись показати всі переваги автократії тим, хто в цьому сумнівається. Аж раптом Нова Зеландія стала однією з небагатьох ліберальних демократій, які почуваються в часи пандемії відносно добре. За всіма оцінками ані плюралістичні країни, ані авторитарні не можуть претендувати на однозначну перевагу над протилежною стороною. Серед країн зі змішаними моделями теж є такі, які повністю провалилися (такі як Угорщина), і винятково успішні у боротьбі з COVID-19 (Сінгапур).

Навіть ті чинники, які "повинні" були вплинути на ситуацію, насправді нічого не дали. Багатші країни не стали більш стійкими до коронавірусу, ніж держави з середніми доходами. У Великій Британії більше випадків зараження, ніж в Індонезії. У Іспанії - більше ніж в Колумбії. А в США хворих більше, ніж будь-де.

Читайте такожCNN: Коронавірус приніс голод в ЄвропуАвтор зауважує, що в пошуках закономірностей немає нічого ганебного. В людській природі потреба бачити форму і порядок у хаотичних подіях, щоб пояснити, а не лише зафіксувати їх. Альтернатива - це змиритися з роллю випадковості в житті. І часто такий підхід - це занадто.

Вас також можуть зацікавити новини: