Без вигадки про нібито обіцянку НАТО не розширюватися Кремль не може говорити про "злий" Захід / УНІАН

Деяким міфам тисяча років. Але цей міф зародився лише в 1990-му. І через три десятиліття після того він продовжує грати центральну роль у наріканнях Володимира Путіна на поведінку Заходу.

Йдеться про розширення НАТО, незагоєну рану, яка знову почала кровоточити в часи, коли російсько-західні відносини стали найгіршими з часів Холодної війни. Про це пише Radio Free Europe/Radio Liberty. Ця рана знову опинилася в центрі уваги, але не через чергову тираду Путіна, а з вини звіту лондонського аналітичного центру Chatham House. Він був опублікований 13 травня і мав на меті розвіяти низку "міфів й помилкових уявлень", які впливали на західне мислення, заважаючи "збудувати стабільні відносини з Москвою".

Один з таких міфів спровокував особливо запеклі дебати в чатах, Twitter і листуваннях: "Росії пообіцяли, що НАТО не буде розширюватися".

"СРСР ніколи не давали формальних гарантій щодо обмеження розширення НАТО після 1990-го року. Москва спотворює історію заради підтримки антизахідного консенсусу вдома", - сказав дослідник Джон Лаф, який написав частину про цей міф".

Читайте такожУ НАТО про умови вступу України до Альянсу: короткого шляху не існуєКолишній російський дипломат Микола Соков, який працював у московському МЗС з 1987 до 1992 року, не погодився.

"Робота Chatham House дуже погана. Вона здається схожою на витвір Відділу з питань ідеології Центрального комітету Компартії СРСР", - сказав від RFERL, поскаржившись на аргументи, які НАТО використовує для "просування свого розширення".

Минуло два десятиліття після того, як до 16 країн альянсу після Холодної війни вперше приєдналися три країни колишнього Варшавського договору. Путін збирається лишитися на чолі Росії до 2030-х. І минуле так само лишається актуальним.

"Ми досі сперечаємося про це. Тому що прихильники розширення переконані, що вони діяли благородно й допомогли мільйонам людей вирватися на свободу після домінування СРСР", - сказав колишній член Ради національної безпеки США Джим Голдгаєр, який обіймав свою посаду в часи президенства Білла Клінтона в 90-х.

"Росія стверджує, що Захід обманув її й зробив так, що вона лишилася за межами Європі після Холодної війни. Дуже важко примирити ці позиції. Емоції зашкалюють, зважаючи на те, що 30 років тому Росія мріяла стати частиною Європи, але цього не сталося. Тож є ті, хто звинувачує Захід і ті, хто звинувачує Путіна", - додав він.

Не на порядку денному

З точки зору багатьох дослідників Холодної війни, російське твердження бере свій початок в лютому 1990-го року. Тоді відбулася зустріч Держсекретаря Джеймса Байкера з лідером СРСР Михайлом Горбачовим. Після повалення Берлінської стіни минуло три місяці. Тож західні лідери відверто обговорювали питання, чи будуть об'єднані дві Німеччини, чого Москва не хотіла. І якщо вони все ж об'єднаються, чи війська НАТО будуть базуватися на території НДР, що тривожило Кремль.

Згідно зі стенограмами, опублікованими через багато років у США і Росії, Бейкер сказав Горбачову, що буде краще, якщо об'єднана Німеччина буде в політичній і військовій структурі НАТО, ніж за її межами.

"Жодного разу під час дискусії ані Бейкер, ані Горбачов не піднімали питання можливого розширення НАТО на інші країни Варшавського договору за межами Німеччини", - сказав директор проекту з дослідження Холодної війни Гарвардського університету Марк Крамер.

Читайте також"Не провокувати Росію": Кулеба не очікує, що у червні НАТО ухвалить ПДЧ для України"Безумовно, вони б не піднімали проблему, якої просто не було на порядку денному ані у Вашингтоні, ані в Москві, ані в столицях Варшавського договору чи НАТО", - написав Крамер в квітні 2009 року.

На наступний день після розмови з Бейкером Горбачов зустрівся з канцлером Західної Німеччини Гельмутом Колем. Згідно з дослідженням Крамера, тема німецького об'єднання була більш важливою, ніж на переговорах з Держсекретарем США.

"Горбачов не добивався жодних гарантій щодо нерозширення НАТО і, звісно ж, нічого подібного й не отримав", - пояснив Крамер.

Екс-посол США в Україні Стівен Пайфер у ті часи працював у Держдепартаменті. За його словами, США, Франція і Велика Британія, так само як і Німеччина, погодилися не розгортати ненімецькі сили НАТО на території колишньої НДР.

В 1999 році, через багато років після об'єднання Німеччини й виведення всіх радянських військ зі Східної Європи, НАТО дав членство трьом колишнім країнам Варшавського договору: Польщі, Чехії й Угорщині. Через 10 років після того в інтерв'ю для німецької газети Bild Горбачов поскаржився, що Захід обдурив Москву.

"Багато людей на Заході таємно потирали руки і насолоджувалися раптовою хвилею перемог. Серед них були і ті, хто обіцяв нам: "Ми не просунемося ані на один сантиметр далі на схід"", - говорив Горбачов.

Пізніше від спростував свої слова, сказавши, що ані в 1989-му, ані в 1990-му питання розширення НАТО не піднімалося.

"Тему розширення НАТО ніколи не обговорювали. В ті роки про її ніхто не піднімав. Я кажу це з повною відповідальністю. Жодна східноєвропейська країна не піднімала це питання навіть після припинення існування Варшавського договору в 1991 році", - сказав Горбачов газеті "Коммерсантъ" в жовтні 2014-го.

Єльцин був не проти

Перший президент Росії Борис Єльцин був стривожений розширенням НАТО, але не виступав проти, про що свідчать розсекречені записи.

Читайте такожЗеленський назвав набуття повноправного членства в ЄС та НАТО стратегічним курсом України"Ми розуміємо, звісно, що будь-яка можлива інтеграція країн Східної Європи в НАТО не призведе автоматично до того, що альянс якимсь чином буде націлений проти Росії. Але важливо взяти до уваги, як наша громадська думка відреагує на цей крок", - написав Єльцин у вересні 1993 року в листі президенту США Біллу Клінтону.

Але Єльцин також вказав на те, що він розцінив як гарантії, які радянським чиновникам дали під час переговорів про об'єднання Німеччини. В листі він написав, що "дух угоди про фінальне рішення виключає можливість розширення зони НАТО на схід".

Через чотири роки, намагаючись заспокоїти занепокоєння Москви, НАТО і Росія підписали "Основоположний акт Росія-НАТО", в якому йшлося, що альянс і Москва не вважають один одного ворогами. В 2002 році сторони домовилися створити спільну консультативну раду, метою якої було вирішувати суперечки. Але в Москві вважали цю раду неефективною.

Через два роки після того НАТО пішов на найбільше розширення в своїй історії, прийнявши в склад 7 країн Східної Європи включно з Естонією, Латвією й Литвою, які були республіками СРСР. Звісно, це не означало, що війська НАТО вперше підійшли до кордонів Росії чи Радянського Союзу. Але тепер з'явилася можливість розгорнути сили всього за 625 кілометрів від Москви.

В 2007 році на Мюнхенській конференції з безпеки Путін жорстко розкритикував НАТО і США, звинувачуючи їх у дволикості й тому, що вони загрожують Росії.

"Що сталося з гарантіями, які наші західні партнери дали нам після розпуску Варшавського договору? Де ці заяви сьогодні?" - сказав Путін.

Читайте такожФормат участі країн-партнерів у саміті НАТО ще визначається - СтефанішинаІ ці його слова здивували багатьох, тому що всі дискусії проводилися до того, як Варшавський договір припинив існувати. Про які "гарантії" він говорить? Через рік після промови Путіна на квітневому саміті в Бухаресті НАТО відмовився давати Грузії й Україні дорожню мапу до членства. Але в альянсі пообіцяли, що дві країни колись все ж приєднаються до союзників. Через чотири місяці після того Росія вторглася в Грузію, знищивши її армію, окупувавши два регіони й принизивши тогочасного президента Михеїла Саакашвілі, який відверто закликав до вступу Грузії в НАТО.

В 2014 році Росія окупувала український Крим і розв'язала війну на сході України, яка триває й досі. НАТО припинив будь-які консультації з Москвою. Невдовзі після того, як російський парламент підтримав окупацію Криму, Путін в промові сказав, що нібито Росію "принизило" розширення НАТО.

"Вони брехали нам багато разів, ухвалювали рішення за нашою спиною, ставили нас перед доконаним фактом", - стверджував він.

Поширення вигадки

Серед тих, хто посилював російські твердження, був останній посол США в СРСР Джек Метлок. Він неодноразово стверджував, що Горбачову нібито справді обіцяли, що в разі об'єднання Німеччини кордони НАТО не будуть перенесені далі на схід. Але колишній посол і заступник міністра закордонних справ Німеччини Вольфганг Ішінгер сказав, що в угодах про німецьке об'єднання включно з так званою "Угодою 2+4" за 1990-й рік не згадується розширення НАТО.

"Росія досить успішно продала це твердження, що нібито в обмін на її згоду об'єднати дві Німеччині через угоду 2+4 їй пообіцяли, що НАТО ніколи не буде розширюватися. Росія виставляє себе жертвою", - сказав Ішінгер RFERL.

"Які б обіцянки не обговорювали в 1990-му, твердий факт в тому, що Росія погодилася на розширення з детально прописаними умовами, коли підписала Основоположний акт НАТО-Росія. Подальші твердження Москви, що їх обіцяли щось інше в 1990-му, просто нерелевантні. Насправді, це просто пропаганда і дуже зловісна", - сказав німецький дипломат.

Втрачений шанс?

Читайте такожУ Польщі Зеленському розповіли, коли буде обговорюватися вступ України до НАТОКолишній російський дипломат Соков, який тепер працює у Віденському центрі роззброєння і ядерного нерозповсюдження, вважає, що НАТО можна було розширити й уникнути непорозумінь.

Перше розширення 1999 року відбулося якраз тоді, коли сили НАТО бомбардували Югославію, щоб зупинити наступ сербський військ в Косово. Росія була дуже розлючена цим. Вторгнення в Ірак у 2003 році теж не сподобалося Москві.

"Основоположний акт" від 1997 року і створення ради "НАТО-Росія" у 2002-му було правильним кроком. Але, за словами Сокова, ці угоди "так і не запрацювали".

Інші ж дослідники переконані, що проблема все ж таки в Москві і тому, як Путін і Кремль трактують історію розширення НАТО, а також як вони її доносять до російського суспільства.

"Твердження про те, що НАТО нібито порушив обіцянку не приймати нових членів у Східній Європі - це ядро російських поглядів про ворожий Захід", - сказав експерт Chatham House  Кір Джілс.

І, схоже, це не зміниться у найближчому майбутньому. В статті для Brookings Institution екс-посол США в Україні Стівен Пайфер передбачив, що історія про порушені обіцянки на довго закріпляться в позиції Путіна проти НАТО.

"Тому що вона дуже добре вписується в картинку, на якій російські лідери намагаються зобразити ображену Росію, якою скористалися і все більше ізолюють. І винні в цьому нібито не її власні дії, а махінації зловісного Заходу", - пояснив Пайфер.

Вас також можуть зацікавити новини: