Володимир Путін вже давно намагається виставити себе в ролі державника і гаранта стабільності: як вдома, так і за кордоном. Тепер російський президент не може впоратися з цілою низкою криз в сусідніх країнах. Це неприємне випробування для Москви в ролі регіонального "арбітра".
Читайте такожGazeta Wyborcza: Білорусь - не КиргизстанПро це пише Bloomberg, додаючи, що Кремль не може лишити на милість випадку результат подій в Білорусі чи на Кавказі. Пострадянський простір "наелектризований". Але російська економічна сила скалічена, а російські важелі впливу скоротилися. Апетиту до військових дій, схоже, теж немає. А в Москви майже немає інших успішних моделей втручання. До того ж вона тепер не єдина сила в регіоні, адже Туреччина й інші країни починають грати більшу роль.
Хоч напруга біля російських кордонів з'явилася не з вини пандемії коронавірусу, додаткові проблеми, спричинені нею, лише погіршили ситуацію. Через неї в Киргизстані припинився потік грошових переказів від трудових мігрантів. А на ці кошти припадало 30% ВВП країни. Характер управління кризою в охороні здоров'я варіюється від посереднього до повного заперечення. Останнє сталося в Білорусі. Туркменістан теж офіційно не зафіксував жодного випадку коронавірусу.
Внутрішні політичні труднощі зробили свій внесок в спалах заворушень, так само як і три десятиліття незавершеної трансформації після розпаду СРСР. Все це робить роль Москви чи її відсутність важливою. Існує ризик, що нові гарячі точки спалахнуть у найближчому майбутньому, оскільки в багатьох місцях вибори не за горами. В листопаді президентські вибори пройдуть в Молдові, країні, розірваній між Європою і Росією. В кінці цього місяця парламентські вибори проведе Грузія.
Читайте такожFinancial Times: Колишні країни СРСР охоплює вогонь протестів, Казахстан наступнийЗараз конфлікт в Нагірному Карабасі - населеному здебільшого вірменами анклаві в Азербайджані - викликає найбільшу тривогу. В 1994 році, розбираючи уламки СРСР, Москви все ж змогла домовитися про перемир'я між сторонами. Їй тепер потрібен ще один такий прорив.
Путін до цього часу прагнув до скорочення напруги, щоб уникнути проблем вдома. Адже в Росії живе багато вірменів й азербайджанців. Туреччина піддала сумніву ці прагнення, підтримавши Азербайджан і пов'язавши російську окупацію українського Криму з конфліктом в Нагірному Карабасі.
Білорусь - не менш складний випадок. Вона надзвичайно важлива для Кремля і майбутнього Путіна. Але в білоруському питанні ще менше хороших рішень. Поки що Москва підтримує автократа Олександра Лукашенка. Але масові протести тривають вже два місяці. Тож потрібен хоч якийсь "проблиск світла". Росія не може дозволити собі ризиковані кроки, щоб не змусити найбільш дружнє до неї населення шукати допомогу в іншому місці. Хоча опозиційний кандидат Світлана Тихановська вже зустрічається з лідерами Європи, а ЄС запровадив санкції проти Мінська.
Читайте такожВ екс-президента Киргизстану стріляли (відео)Тим часом, Киргизстан знову переживає потрясіння. Оскільки різні групи змагаються за владу після сумнівних парламентських виборів. Муки цієї демократичної, але корумпованої країни менш драматичні для Кремля, навіть якщо він хоче бачити стабільність в регіоні. Хоча у Москві точно не хочуть бачити відставку влади, яка сфальсифікувала вибори. Всі ці епізоди сформовані внутрішньою динамікою, а не геополітикою. Але Путіну все одно потрібно, щоб всі ці проблеми були вирішені по-російськи.
Звісно, аура гегемона все ще в розпорядженні Москви, яка намагається виставити Росію супердержавою в різних куточках світу: від Лівії до пострадянського простору. Але Росія не була готова до таких подій настільки близько, які все ж можна було передбачити.
Після років оніміння й російської ізоляції, сусіди Москви - вже не ті, що були колись.
"Багатополярний світ з'являється, але він не такий, як Путін хотів би. Китай стає головним торговельний партнером і джерелом іноземних прямих інвестицій для Центральної Азії. Потім є ще Туреччина на Кавказі й Іран. Турецький лідер Раджеп Таїп Ердоган вміло використав зовнішні конфлікти, щоб посилити внутрішню підтримку", - пише видання.
Путіну стає дедалі важче проектувати силу за кордоном, коли економіка Росії переживає стагнацію, а вдома з'являються прояви невдоволення. На російському Далекому Сході на вулицях тривають протести. Це безпрецедентний набір випробувань для лідера, який ненавидить зміни.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Bloomberg: В Нагірному Карабасі Туреччина псує мрію Путіна про "зони впливу"
- Тихановська хоче зробити Путіна посередником у переговорах із Лукашенком
- Gazeta Wyborcza: В Нагірному Карабасі триває війна принципів
- Politico: У Лукашенка досі є 5 головних причин не здаватися
- "Вони перейшли червону лінію": мінчан закликали виходити на вулиці й "давати відсіч" силовикам (фоторепортаж)
