У Нью-Йорку зараз проходить сесія Генеральної Асамблеї ООН. Найбільше всіх вразили заяви президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа. Насамперед щодо того, що Україна, за підтримки Європейського Союзу, перебуває у становищі, аби битися та відвоювати всю свою територію в її первинних кордонах. Заяви Трампа назвали вже "переломним моментом", а дехто вважає, що він дистанціюється від війни в Україні та "вмиває руки". Детальніше про те, що стоїть за заявами американського президента, УНІАН поговорив з Ігорем Рейтеровичем, керівником політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку, кандидатом політичних наук.
Під час свого виступу на сесії Генасамблеї ООН Трамп заявив, що не очікував, що війну Росії проти України буде так важко врегулювати. Він заявив, що якщо Росія не укладе мирну угоду з Україною та не припинить війну, то США готові ввести величезні мита, що, за його словами, має допомогти домогтися припинення вогню. Тобто, з одного боку, ми бачимо підтримку Трампом України, але вже прозвучали і думки, що він "вмиває руки", перекладаючи все на Європу та НАТО.
Так і є. З одного боку, риторика змінилася, але тут треба просто проводити межу між риторикою і реальними діями. Риторика - вона сприятлива для України, вона навіть перспективна. Зрозуміло, що він повинен буде так чи інакше далі приймати якісь рішення. Єдине, що це розтягнеться в часі. Але конкретні дії поки свідчать про те, що Сполучені Штати збираються і далі споглядати за всім цим зі сторони.
Імовірність тиску на Росію залишається поки примарною. І не факт, що цей тиск буде реалізований найближчим часом. Думаю, що нам не слід надзвичайно оптимістично сприймати подібні заяви.
Звісно, з одного боку, це плюс, але з іншого боку - треба почекати на якісь конкретні дії. Але судячи з того, що Трамп вчора говорив і як він відповідав журналістам, ці реальні дії ми побачимо не раніше, ніж за місяць. Можливо, навіть пізніше. Тут багато що залежить від Європи, хоча вона своє домашнє завдання виконала.
Після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським Трамп висловив переконання, що Україна, за підтримки Європейського Союзу, перебуває у становищі, аби битися і відвоювати всю свою територію в її первинних кордонах. Тут, знову ж таки, ми чуємо про підтримку саме від ЄС, а не від США. Але сама теза звучить обнадійливо. Згодом Зеленський вирішив не ділитися подробицями того, що змусило Трампа вперше заговорити про те, що Україна здатна повернути свою територію. В цілому все це може бути натяком на прямий вступ країн НАТО у війну проти Росії чи Трампу просто дали зрозуміти, на що зараз здатна Україна у війні проти Росії?
Ні, це не прямий вступ у війну. Тут Трамп натякає, що фінансова, військово-технічна підтримка зі сторони Європейського Союзу і країн НАТО, які є членами Європейського Союзу, може дозволити Україні змінити ситуацію на полі бою. Тут не треба шукати якісь додаткові фактори, їх просто немає.
Це така заява, яка виходить з тієї ситуації, яка склалася зараз. Можливо, Трамп має на увазі, що ця підтримка буде розширена, посилена. Ми не проти. Але, як на мене, вона виглядає дуже оптимістично, бо не все зводиться виключно до зброї або грошей. Є багато питань іншого ґатунку, на які поки в нас немає відповіді.
Але, знов-таки, це делегування повноважень, перекладання певної відповідальності на інших, бо Трамп не каже: "Сполучені Штати і НАТО допоможуть". Він каже просто "НАТО", явно виводячи з цієї сфери Сполучені Штати Америки.
І на цьому фоні прозвучала заява Державного секретаря США Марко Рубіо під час засідання Ради безпеки ООН: він заявив, що війна в Україні "не може завершитися військовим шляхом" і, зрештою, повинна закінчитися за столом переговорів. Водночас президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва під час виступу на Генасамблеї ООН закликав до "реалістичного вирішення" війни в Україні. Він сказав, що війна в Україні не може мати військового вирішення, і також натякнув, що треба задовольнити вимоги агресора. За його словами, вирішення "передбачає врахування законних проблем безпеки всіх країн". Це натяк на передачу Росії якихось наших територій? І наскільки вагомою є така заява на Генасамблеї від країни, яка входить до БРІКС?
Заява очікувана. Я не думаю, що йдеться, наприклад, конкретно про території. Навряд чи Бразилія наважиться колись сказати прямо, що Україна якісь території повинна віддати Російській Федерації.
Радше за все, тут йдеться про якісь гіпотетичні безпекові питання, на яких дуже любить зосереджувати увагу Російська Федерація - про врахування їхньої безпеки і так далі. Радше за все, йдеться про це.
Але ця заява зроблена не просто так. Очевидно, що Бразилія тут просто виконує певні зобов'язання перед Російською Федерацією, і намагається Росії підіграти. Така логіка країн БРІКС, мовляв, "не все так однозначно, давайте так, щоб усі враховували позиції одне одного".
Водночас бачимо заяву прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова, що президент Росії Володимир Путін зберігає готовність до зустрічі з Зеленським. Також він похвалився, що канали діалогу між Росією та США відкриті. Чи достатньо співмірні ці заяви відносно всього того, що сказав Трамп?
Щодо каналу діалогу - це натяк на затягування часу зі сторони Російської Федерації. Бо очевидно, що Україна тут підтримує повністю всі позиції, які озвучував президент Сполучних Штатів.
Але зверніть увагу: сам Трамп конкретно про перемовини найближчим часом не говорив. Кажуть, ніби на зустрічі Зеленського і Трампа це питання порушувалося, і Трамп сказав, що так, він організує тристоронню зустріч між Росією і Україною, посередині зі Сполученими Штатами. Але наскільки це буде реалізовано на практиці - питання поки відкрите.
Ми з Росії вже сигнали відповідні отримали, і вони про затягування ситуації. Думаю, нам не варто сподіватися на якесь пожвавлення перемовного процесу. Спочатку санкції, спочатку тиск, тільки потім можна буде про якісь перемовини говорити.
Чи може Трамп знову якось різко змінити свою думку і знову приголомшити всіх якоюсь новою, навіть кардинально протилежною заявою?
Трамп може. Тут проблема якраз в тому, що в нього за тиждень можуть бути зовсім інші заяви. Зараз його хитнуло в інший бік, але як довго він втримається на цьому боці - поки сказати складно. Але він навряд чи вже розвернеться повністю на якусь умовну позицію Російської Федерації.
Зараз потрібно думати, як його втримати в орбіті того, куди він хитнувся. Це, звісно, повинна робити не тільки Україна, а й наші західні партнери.
Які у вас наразі в цілому враження від заяв, які вже прозвучали? Насамперед, що стосується України: чи бачимо ми позитивні тенденції для себе? Чи принесе тиждень ООН якісь визначні та проривні для нас рішення, а не лише заяви?
Я не думаю, що там будуть якісь прориви. Звісно, заяви Трампа і деякі інші - сприятливі для нашої країни. Принаймні, тема України - одна з ключових на Генеральній Асамблеї. Але це була акція разового характеру. Далі більше говоритимуть про інші питання, наприклад, Палестину.
Ігор Рейтерович - політолог, який з 2006 року присвятив себе викладацькій та науковій діяльності. З квітня 2006 року – доцент кафедри публічної політики та політичної аналітики Національної академії державного управління при Президентові України.
З 2021 року – доцент кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
