Саміт НАТО в Гаазі (24-25 червня) – перший під головуванням нового генерального секретаря Марка Рютте, схоже, проходитиме у суттєво скороченому форматі, аби підлаштуватись під президента США Дональда Трампа.
Зважаючи на його позицію щодо розв’язання російсько-української війни, очікувати чогось глобального від цієї події Україні не варто. Найбільше нас там цікавить фінансова та військова підтримка від країн Європи. Також нас може цікавити питання виділення європейських грошей на купівлю американського озброєння. І, якщо вийде домовитися про це, вже буде добре.
За попередньою інформацією, на теперішньому Саміті країни-члени НАТО планують визнати Росію довгостроковою загрозою. Звісно, це добре. Але питання в тому, що вони будуть робити, аби убезпечити себе від цієї загрози.
Річ у тім, що, в цілому, в Північноатлантичному альянсі існує розуміння, що НАТО втрачає свій вплив. Більшість країн-членів Альянсу вже на підсвідомому рівні знають, що НАТО у початковому його сприйнятті вже не існує. Особливо це відчувають ті країни, в яких є кордон із Росією.
Насправді розв’язати проблему Російської Федерації на загроз від неї можна зараз – раз і назавжди. Але для цього країнам Північноатлантичного альянсу треба поставити собі питання: чи треба їм під боком Росія в тому вигляді, в якому вона існує?
Якби було ухвалене рішення, що Росія у звичному вигляді може зникнути, це б дійсно спрацювало. Але для цього потрібно саме рішення, а не пусті дипломатичні заяви.
Ба більше, залучити до реалізації цього рішення європейська частина НАТО могла б навіть Китай. Адже Пекін зараз вкрай незадоволений заграванням Москви з Вашингтоном…
Що стосується планів НАТО про збільшення оборонних витрат до 5% від загального ВВП кожної з країн-членів, про це йдеться вже давно. Але тут цікаво, що вони, фактично, аби убезпечитися від Росії, можуть вкластися і в 3%. Питання лише в тому, як ефективно їх використати.
США вже продемонстрували, що ті самі 5%, до яких раніше закликав Дональд Трамп, не є гарантією того, що Вашингтон убезпечить НАТО на всі 100%. Тож збільшені оборонні витрати доцільніше було б передати Україні – наситити ВПК, профінансувати армію… Цього було б достатньо для протидії РФ.
Тобто, узагальнюючи, щоб країни НАТО могли убезпечити себе від Росії, їм треба підтримувати Україну. Саме Україна зараз є гарантом безпеки НАТО. І саме зараз вибудовується інша конфігурація безпеки, створена на основі двосторонніх союзів.
Логіка цих союзів полягає в тому, що для співпраці не потрібна якась "згода" тих чи інших країн, які ставитимуть палиці в колеса. Іноді, змушуючи більші країни [НАТО], які справді ризикують своєю безпекою, підкорятися їхній волі, продиктованій зацікавленістю співпраці з Росією з тих чи інших причин.
Чи будуть під час саміту НАТО обговорювати літні навчання російських військових на території Білорусі (як потенційна загроза)? Цілком можливо. Але я думаю, що з Лукашенком вже поговорили в Китаї, аби не було жодних сюрпризів. І Лукашенко, здається, все чудово почув - навчання перенесли подалі від кордонів. Врешті, це саме питання може порушити й спецпредставник президента США Кіт Келлог, якщо він усе ж таки поїде до Білорусі.
Та варто розуміти, що Лукашенко сам не хоче вступати у жодну війну. І навіть якщо Путін почне на нього тиснути, в Лукашенка завжди є можливість тактично проігнорувати ці заклики. Зокрема, кажучи, що Мінськ не готовий до війни, що для цього треба додаткові інвестиції чи озброєння.
Тарас Загородній, політолог, керівний партнер Національної антикризової групи
