Маленькі війни можуть багато розповісти про більші геополітичні й військові проблеми сучасності. Наприклад, конфлікт між Вірменією й Азербайджаном за Нагірний Карабах. Більшість американців, напевне, ніколи й не чули про цей спірний регіон на Кавказі.
Читайте такожForeign Policy: Авантюра Туреччини в Нагірному Карабасі може розірвати НАТО зсерединиАле битви там викривають ключові лінії розломів у все більш безладному глобальному середовищі й підкреслюють критичні тенденції в розвитку сучасної війни. Про це пише Bloomberg. З певної точки зору, у подіях в Нагірному Карабасі немає нічого нового.
Битва за населений вірменами азербайджанський регіон - це один з багатьох "заморожених конфліктів", які лишилися після розпаду СРСР. Вірменські сили тоді окупували Нагірний Карабах в ході жорстокої війни, яка закінчилася в 1994 році. Тоді загинули десятки тисяч людей включно з тими, чиє життя відібрали в ході страт цивільних. Також сотні тисяч азербайджанців були змушені тікати з регіону.
Не дивно, що перемир'я, яким закінчилася війна, було надзвичайно хитким. Тож нинішній раунд боїв, який почався у вересні, коли сили Азербайджану спробували відновити контроль над Нагірним Карабахом (хоча Баку стверджує, що це Вірменія влаштувала провокації) - це лише чергове розгортання давньої боротьби.
Але було б помилкою применшувати важливість цих подій з двох причин. Перша - це безладдя, яке вони спровокували в міжнародній системі. Дуже спокусливо розглядати конфлікт в Нагірному Карабасі як опосередковану війну між США і Росією. Адже Туреччина, яка підтримує Азербайджан, входить до числа американських союзників по НАТО. А Вірменія користується тісними зв'язками з Москвою. Хоча Росія підтримує хороші зв'язки й з Азербайджаном. Однак, до Вірменії вона все ж лояльніша, зважаючи на участь країни в Євразійському Союзі.
Читайте такожCNN: У Росії є причини відвернутись від Вірменії на війні з АзербайджаномАле більш важлива напруга, яку війна посилила всередині Західного світу. Азербайджан - не маріонетка Туреччини. Але він отримав велику підтримку від Анкари. Відновлення бойових дій проти давнього ворога вказує на те, що війна стала частиною більшої турецької гри за вплив у геополітичному регіоні. І ця гра також включає вторгнення в Сирію й Лівію впродовж останніх років.
Турецький президент Раджеп Таїп Ердоган точно не дії від імені Вашингтона. Його уряд оголосив, Туреччина "повністю готова" допомогти Азербайджану відвоювати Нагірний Карабах у сил Вірменії. Тим часом, в США живе велика й впливова вірменська діаспора, яка закликає Вашингтон зупинити бої.
Ердоган також нібито застосував американські F-16 й сирійських найманців проти сил Вірменії, хоча ці підозри поки не підтверджені. У всякому разі, політика турецького президента спровокувала жорстку реакцію президента Франції Еммануеля Макрона, який застеріг, що його уряд "не змириться" з будь-якою ескалацією за турецької підтримки.
Франція і Туреччина також підтримують різні сторони у громадянській війні в Лівії. Це призвело до того, що в червні турецьке військове судно взяло на приціл французький корабель. Французько-турецька суперечка створила розкол в НАТО, якому й так важко зберігати єдність без конструктивного лідерства США.
Війна в Нагірному Карабасі охоплена безладом конфліктів інтересів й геополітичних інтриг. Це ж часе відбувається і в альянсі, який багато десятиліть підтримував мир в Європі. Президент Росії Володимир Путін може "зазнати поразки", якщо в нинішній кризі Азербайджан здобуде військову перемогу над Вірменією. Але він все одно може перемогти, якщо, зрештою, це ослабить ще більш розколоту Трансатлантичну спільноту.
Читайте також"Скільки ми повинні терпіти?": президент Азербайджану висловився про ситуацію з Нагірним КарабахомДруга причина серйозно поставитися до Нагірного Карабаху - це той факт, що історично малі війни служили генеральною репетицією для більших. Тому що вони забезпечують випробувальний полігон для нових концепцій й можливостей. Громадянська війна в Іспанії дозволила фашистським силам експериментувати з терором і бомбардуванням цивільних. Німеччина таким чином здобула цінну інформацію про бої броньованих машин. Аналогічним чином битви на Кавказі - це одна з цілої низки війн останніх часів, які дали підказки про можливий розвиток конфлікту між великими державами.
Вторгнення Росії в Україну у 2014 році стала "першим дзвоником". Цей конфлікт показав, як старий ворог Америки тепер змішує кібератаки з кінетичними ударами, використовуючи можливості електронної війни для виявлення й дезорієнтації ворожих сил. Як він використовує безпілотники, точну артилерію й інші передові ударні можливості для створення проблем для оборони України.
Так само громадянська війна в Сирії була важлива не через примітивну жорстокість режиму Башара Асада, а тому що Москва показала, як вона може застосувати свої нові ударні можливості для придушення військ сирійської опозиції. Також Росія використала свої нові системи ППО, щоб обмежити американську свободу дій.
Читайте такожEUObserver: Російські війни в Україні й Сирії показали іншим країнам, як тиснути на ЄСТаким чином, війни в Україні й Сирії показали, з чим можуть зіштовхнутися США в разі конфлікту з Росією. Битви будуть проходити на неймовірно летальному полі, де навіть відносно кращим американським можливостям буде важко вистояти.
Вірменія й Азербайджан не володіють особливо розвиненими арміями. Але конфлікт між ними багато про що може розповісти. Ракетні удари по житлових районах нагадують, що вороги Америки можуть знищувати тилові райони й логістичні вузли (в Центральній Європі, наприклад), які Вашингтон давно вважає добре захищеними. Відео, на яких безпілотники знищують танки й бронетехніку, демонструють, наскільки уразливими механізовані сили можуть бути, зіштовхнувшись з передовими сенсорами й високоточними боєприпасами.
Бронетехніка вже давно страждає від ударів з повітря. Погані тактики й застаріле обладнання стали вагомою причиною того, що механізовані сили зазнавали втрат у останніх конфліктах. Танки не стали морально застарілими. І США вони знадобляться, щоб відбити атаку Росії в Балтії. Однак, на сучасному полі битви буде важко зберегти такі активи, як танки, без домінування в небі. І у США, швидше за все, його не буде на ранніх стадіях конфлікту з Росією.
Читайте такожВійна за Карабах поруч: біля села в російському Дагестані впала ракета (фото)Це підтверджує потребу знайти способи розгортання бойової сили США без об'єднання їх у дуже уразливі формування. Також стає очевидно, що війна з іншою великою державою буде набагато страшнішою, ніж все, з чим армія США мала справу з часів війни у В'єтнамі. Війна в Нагірному Карабасі може на перший погляд здаватися рудиментом радянського минулого в незнайомій частині світу. Однак, запеклість боїв там може насправді трошки підняти завісу майбутнього.
Новий конфлікт Вірменії та Азербайджану
- Чергова ескалація конфлікту між Вірменією та Азербайджаном почалася вранці 27 вересня. Сторони звинуватили одна одну в обстрілі прикордонних населених пунктів і провокаціях.
- У Вірменії заявили про наступ ЗС Азербайджану на Нагірний Карабах, оголосивши воєнний стан і загальну мобілізацію.
- В Азербайджані заявили, що в ході успішного наступу взяли під контроль кілька сіл Нагірного Карабаху, але у Вірменії цю інформацію заперечують.
- Обидві сторони заявляють, що завдали противнику страшних втрат, які налічують сотні вбитих і десятки знищених одиниць бойової техніки.
