Всі звикли до стандартних першоквітневих жартів. Це коли тобі під „п’яту точку” кнопку підсунуть, фальшивий наказ про звільнення на робочий стіл підкладуть, або ж почне ввечері гамселити у двері радісно-п’яний сусіда із криком „Відкрийте, прокуратура!” Але нинішнє 1 квітня подарувало нам більш вишукані приколи політичного характеру.
Найкрутіший політичний прикол, звісно, пов’язаний із візитом до Києва президента США Джорджа Буша-молодшого. Ну, справді прикольно, коли пан Буш, який успішно перетворив за 8 років астрономічний профіцит бюджету США в не менш астрономічний дефіцит, намертво застряг в Іраку і залишає після себе галопівну інфляцію долара, щиро вірить, що він здатен підняти авторитет свого українського союзника і допомогти йому отримати заповітний План досягнення членства в НАТО. Ще прикольніше, коли його український візаві не менш віддано вірить у те саме. Хоч би світову пресу почитав: там інакше ніж „кривенька качечка” одного з найневдаліших президентів США і не називають.
Пригадується, як такий собі пан Манилов мріяв побудувати кришталевого моста, взяти під руку свого симпатичного гостя і піти з ним разом аж у самий Бухарест..., тьху, Петербург. Смішно. Ще смішніше, коли зустрічаються цілих два Манилових.
Доволі забавні політичні приколи утнула сьогодні Верховна Рада України із своїм свіжообраним головою Арсенієм Яценюком. Спікер, зовсім забувши про 1 квітня, виніс на голосування елементарні, на перший погляд, питання. Звільнити з посад голову Держкомтелерадіо Едуарда Прутніка та голову Антимонопольного комітету Олексія Костусєва, оскільки обидва щасливо пройшли до парламенту за списком Партії регіонів. А Конституція забороняє суміщати депутатство в парламенті із урядовими посадами. З тих же міркувань заборони на сумісництво потрібно було позбавити депутатських повноважень низку народних обранців, які отримали посади у Кабінеті Міністрів. Загалом кажучи, це напівтехнічна процедура, яка мала відбутися, що називається, „автоматом”.
Нічого подібного. Депутати вдосталь насміялися над бідолашним Арсенієм Петровичем. Вони не проголосували позитивно за жодне кадрове питання. Та ще й зловтішно тягнули час, поки спікер не почав спізнюватися на сніданок до вищезгаданого візитера з Америки. Небезвідомий жартун Нестор Шуфрич з лагідною інтонацією ситої гримучої змії зауважив, що „регіонали” не голосують за звільнення Прутніка та Костусєва, оскільки хочуть дати коаліції можливість продемонструвати наявність славнозвісних 227 голосів. Але голосів цих усе не було. Як з’ясувалося при аналізі „поіменки”, голосів бракувало через бойкот кількох депутатів НУ-НС, яких вважають близькими до глави СП Віктора Балоги. Злі язики подейкують, що це стало витонченою формою помсти Яценюкові за вперте небажання стати лідером сили, яку безжалісні журналісти, творчо розвинувши жарт Юлії Тимошенко, охрестили ПоПЄЦ: „Політична Партія „Єдиний Центр”. І яку, знову-таки, пов’язують з В.Балогою.
Чесно кажучи, і Арсенія Петровича можна зрозуміти: від одних абревіатур тоскно стає. Не кажучи вже про наповнення.
Розігнав до наступного тижня спікер Яценюк Верховну Раду, яка у День дурня наплювала на Конституцію і його самого добряче пошила в дурники, та й побіг мерщій на сніданок до глави американської держави. І на що напоровся? Джордж Буш-молодший зробив нашому спікеру вкрай сумнівний комплімент – „щиро привітав А.Яценюка як одного з наймолодших спікерів світу за два останніх століття”. „І цей приколюється, натякає, мовляв, „зелений” ще парламентом керувати!” – мабуть, подумав Яценюк, утримуючи на обличчі люб’язну посмішку згідно з вимогами дипломатичного етикету. Либонь, Арсеній Петрович і наймолодшим міністром закордонних справ побував, правила знає.
Тим часом без політичних приколів не змогли обійтися і у політичній силі прем’єрки Юлії Тимошенко. Поки шефиня мило балакала з Джорджем (у тому числі, і тет-а-тет), її підлеглі зібралися, щоб визначитися з кандидатом від БЮТ на позачергові вибори міського голови столиці. Але на засіданні фракції БЮТ не було прийнято жодного рішення щодо кандидатури на посаду мера Києва. Депутат-бютівець Анатолій Семинога чесно пояснив журналістам, що у всьому винен клятий Буш. Ю.Тимошенко змушена була піти до нього на тусовку, а без Юлії Володимирівни депутати – мов діти малі. Нічого вирішити не можуть. Як же ж прем’єру бути, не може ж вона клонуватися! У Кабміні ще одне таке збіговисько безпомічних діточок сидить...
Нарешті, завершив цю вервечку веселих політичних приколів міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда. Екс-мер Львова на прес-конференції сказав таке, що у небайдужого до теми житла автора аж серце тьохнуло. Мовляв, „будинки на дві-чотири квартири в рамках реалізації програми "Доступне житло" можна буде придбати до кінця 2008 року. Передбачається, що на одного мешканця такої квартири має припадати 18-20 кв. м.” „Хочу, хочу доступне житло” – промайнуло в авторовій голові. Аж тут дочитав до кінця повідомлення: „будинки зводяться у сільській місцевості”. І суть приколу нарешті дійшла до свідомості. Житло буде доступне лише за наявності автівки. Ну, це ще не скоро...
Микола Писарчук
