Невже у Верховній Раді немає жодної людини, здатної мислити по-державницьки, в інтересах України? Дивлюся цей багатомісячний спектакль і просто жахаюся. Я розумію, що мораль і політика – речі мало сумісні, тому цей аспект випускаю. Але чому наші політики так погано ставляться до території, на якій живуть, зрозуміти не можу.
Невже не очевидно, що в інтересах держави, а отже, і самих депутатів, має бути пошук оптимальної, неконфліктної фігури на посаду прем’єр-міністра? І хіба не очевидно Морозу, Ахметову та іншим немаргінальним представникам “антикризової” коаліції, що Янукович, при всій повазі до цієї особи, не може бути такою фігурою? Навіщо ґвалтувати більшу частину території самими розмовами про його призначення? Так само, як, до речі, було б і з призначенням Юлії Тимошенко.
Та висуньте кого завгодно – хоч Клюєва, хоч Азарова, хоч чорта (як висловився Мороз), аби тільки він не викликав відторгнення в українському суспільстві. Але не Януковича, не Кушнарьова і не Ківалова. Так сталося, що ці фігури скомпрометували себе в очах українців (справедливо чи несправедливо – інше питання), і не можна такою дорогою ціною доводити, що українці були неправі. Це дуже небезпечна гра...
Якби Янукович хоч трішки навчився мислити як державний діяч, він би ні за що не погодився на таке призначення. Але, схоже, відчуття можливого реваншу засліплює і не дає можливості на тверезу голову зважити всі його плюси й мінуси.
Ґвалтуванням великої маси людей успіху ніколи не доб’єшся. Купити можна депутатів, особливо якщо вони комуністи чи Мороз, але доброго ставлення більшої частини України до себе не купиш.
А всі ті “соціологічні дослідження”, що як град посипалися на голову суспільства – мовляв, українці хочуть бачити Януковича прем’єром, - нічого йому не дадуть. Коли люди спостерігають шулерство в політиці, бачать, як їх зраджують учорашні кумири, то наївно було б думати, що вони повірять соціологічним трюкам.
Леонід Прилуцький, м. Черкаси
