Дива не сталося. Президент парламент не розпустив, Янукович свою кандидатуру не зняв. Народ, який накрутив себе очікуваннями бурхливих подій, махнув рукою і пішов спати. Щоправда, у Донецьку, кажуть, серед ночі хтось улаштував салют.
Сьогодні Україна прокинулася дещо іншою. Звичайно, демократичні устої не похитнулися, і економіка майже ніяк не відреагувала (невеличке зростання курсу долара можна пояснити сезонним коливанням). Але щось у повітрі таки змінилося...
Я думала про це, коли добиралася в офіс і не могла збагнути – що тут не так... Адже насправді все було очікуваним. Невже хтось серйозно вірив у розпуск парламенту?
У коридорі я застала групу жінок, які бурхливо обговорювали нічні події. Мене іронічно привітали з новим прем’єром...
Так, іронія...
Тут я зрозуміла... Суспільство реагує дворушництвом – знайомим ще з радянських часів суспільним явищем, коли ти бачив і чув одне, а думав про зовсім інше.
Уявилися зустрічі Віктора Федоровича з колективами селян, студентів, школярів, діячів культури й освіти, робітників... Вони, як і годиться за протоколом, стрічають прем’єра квітами, хлібом-сіллю, уважно слухають написані спіч-райтерами палкі промови, плещуть у долоні, а самі мають на думці одне: зек... І від цього він нікуди не дінеться, не сховається, не відмажеться. Так уже історично склалося.
Не буду вдаватися в політологічні розміркування про подальші розклади, розвиток економіки й таке інше. На 100 відсотків переконана, що Янукович дотримуватиметься правильного зовнішньополітичного курсу й Росії доведеться забути про великі сподівання...
Але українське суспільство сьогодні стало трішки цинішнішим. Дворушництво допомагає вижити - що поробиш. Добре, якщо воно виллється в анекдоти, іронію, сміх. Погано – якщо обернеться аморальністю, брехливістю та байдужістю.
Хоча в останнє я не дуже вірю. Українці вже не зможуть бути байдужими...
Оксана Охрімчук, м. Київ
