Вибори-шмибори. Ефір переповнений недолугими прогнозами політологів. Розпустить – не розпустить. Коли? Як ?
Кілька днів тому рано вранці я їхав на авто з Райдужного на Хрещатик. На Перова побачив згорблену бабусю років семидесяти, яка підмітала вулицю. Сам факт, що такі хворі літні жінки за нами підмітають, ба-га-то! говорить про наше суспільство. А тут якийсь жлоб через відкрите вікно своєї машини кинув недопалок прямо під ноги цієї бабусі. Від такого нахабства я розгубився і нічого йому не сказав. Але після цього почав рахувати київських жлобів. Як водиться, були пробки і тягнучки. Так що час я мав. Вгадайте з трьох разів скільки таких свинусів я нарахував від Лівобережки до Хрещатика. Чотирнадцять! Якщо не вірите, спробуйте самі якось порахувати.
Про цей випадок я розповів знайомому – головному редакторові відомої газети. Виявилося, що він теж переймається цим київським свинством. Більше того, цей приколіст возить із собою в машині спеціальну попільничку, і коли хтось при ньому, стоячи у пробці, викидає на асфальт недопалка, головний редактор не лінується: бере попільничку, виходить з машини і каже свинтусу: «Мужик! Ты не волнуйся! Я за тобой уберу!»
Почувши про таке, я сказав йому: «Тебе коли-небудь за таке поб’ють». Він засміявся і нічого не сказав.
А сьогодні я сам не витримав. Стояли у пробці. Поряд дядько на Мерсі відкрив вікно і викинув недопалок. Я теж відкрив вікно і запитав, дуже ввічливо: «Шановний! За вами прибрати?» Щелепа у нього відвисла. Було видно, що моя репліка його дістала. Не виключено, що він наступного разу принаймні подивиться, чи ніхто не дивиться, як він свинячить.
А ви кажете вибори, криза… Та вона у нас буде постійною.
Валерій Нечипоренко
