Думка

“Называемся быстренько… Алё, товарищ… На меня смотри... Называемся...” – “Пукач Алексей Петрович”. – “Какое отношение имеете к делу Гонгадзе?” – “Непостредственное...”

Дивилася на ці кадри з операцією захоплення генерала Пукача , і щось мені муляло... Спочатку навіть засумнівалася, чи справді це Пукач, а якщо й Пукач – то чи той саме, який убивав Гонгадзе... Генерала Пукача впізнали всі мої знайомі, хто його знав, – і за зовнішністю, і за голосом, і за своєрідними інтонаціями.

Відео дня

Але щось у цих відеокадрах було неприродне... Мабуть, надмірна театральність і нарочитість дійства. Так, наче дивилася шоу...

Особисто в мене склалося враження, що до цієї постановки ретельно готувалися –  як правоохоронці, так і сам “головний герой”, можливо, навіть репетирували її неодноразово, відзняли кілька дублів…

Щось на кшталт такого:

“Назовите вашу фамилию, имя, отчество” – “Пукач Алексей Петрович”…

“Ні-ні, так не годиться, спецслужби мають поводитися більш розкуто, а то виглядає неприродно”…

“На землю, ссука! Быстро назвал свое имя, а то шею сверну…” – “Пукач Алексей Петрович”…

“Ні-ні-ні, це теж не годиться, занадто грубо – нас же будуть люди дивитися”...

“Называемся быстренько...”

“О, так уже краще... І жіночку підключіть, хай ридання звучать фоном...”

Ну хіба не дивно, що ментовський професіонал усі ці вісім років перебував в Україні, особливо не ховався й навіть документи не підробив. Пам’ятаєте, казали, що він затаївся чи то в Америці, чи то в Ізраїлі. Хоча в ЗМІ регулярно просочувалася інформація, що Пукач перебуває в Україні, а генеральний прокурор Медведько навіть казав, що його бачили на Донбасі.

Тут одне з трьох. Або Пукач ніякий не професіонал і взагалі дурень. Або він дуже низької думки про наші правоохоронні органи, перед якими хоч кричи “Я Пукач”, – ніхто й оком не моргне... Або мав місце якийсь договорняк. 

Особисто мені найбільш імовірним видається третій варіант. На мою думку, “стеження” велося давно і за взаємної згоди сторін. Але настав якийсь очікуваний критичний момент, знову ж таки – раніше обумовлений сторонами, коли все, кінець... треба здаватися...

Що це за “критичний момент”, можемо тільки здогадуватися. Бютівець Томенко, скажімо, висловив здивування, що Пукач здався саме перед виборами. Хоча вибори, як відомо, у нас процес перманентний. Хтось із “Нашої України” заявив, що Президент розпочав рішучий наступ на кримінал, і справа Пукача показала, “бандити таки сидітимуть у тюрмах”. Ще висловлювалися припущення про можливий удар по Литвину, який, з-поміж діючих політиків і можливих кандидатів у президенти, постраждає начебто найбільше від розкриття справи Гонгадзе... Усе це може мати місце, принаймні політичний підтекст схоплення Пукача очевидний.

Генерал уже нібито назвав замовників убивства журналіста, імена яких в інтересах слідства не розголошують. Майже не сумніваюся, що це хтось із покійників (на кшталт Кравченка чи Фере). Хоча може виплисти й російський слід. Звісно, небезпідставно.

Шоу маст гоу он?

Оксана Охрімчук, Київ