Місце дії: Відділ громадянства, паспортної та міграційної служби Дніпровського району м. Києва.
Дійові особи: Гайдамака Наталія Анатоліївна, Старший інспектор з питань громадянства, Я (Тимур Цинцадзе, уродженець м. Києва, громадянин України), Моя дружина (Віра, народилася в Чернігівській області, громадянка України).
Колізія: отримання проїзного документа дитини.
Близько місяця тому змушений був відвідати Відділ громадянства з метою отримання проїзного документа дитини для поїздок за кордон. На додаток до зазначених у правилах документів - свідоцтво про народження дитини, паспорти батьків, нотаріальне свідоцтво, що батьки не заперечують проти отримання проїзного документа (навіщо? це при наявності паспортів!), прописка дитини (навіщо?), - чомусь необхідно завірити все це 1) підписом начальника Відділу, 2) підписом інспектора з питань громадянства.
Передаю розмову з вищезазначеним інспектором, до якого мене направив начальник:
Інспектор Гайдамака. Я не можу поставити підпис на дозволі, тому що ви не громадянин України.
Я. Ось мій паспорт, там написано, що я громадянин.
Інспектор Гайдамака. Паспорт виданий 2001 року, а громадянином вважається той, хто проживав на Україні в 1991 році. Принесіть форму номер 16 з жеку - що були тоді прописані, тоді все буде добре.
(Для довідки: я уродженець міста Києва, був тимчасово виписаний з 1988-го по 1992 рік для навчання в Російській Фдерациі, обидва батьки - громадяни України).
Я. Власне, причім тут я? Мені потрібен проїзний документ дитини. Ось його свідоцтво про народження. Він народився в Україні в 2003 році.
Інспектор Гайдамака. А де тут написано, що він громадянин? А? (у голосі Інспектора звучить торжество) Буде форма - буде й пісня. Я відправлю запит до жеку.
Я здаю документи і йду.
За два тижні. Я і моя дружина прийшли забирати проїзний документ. Документ мені не віддають, кажуть, немає підпису Інспектора. Далі - зустріч з Інспектором номер два.
Інспектор Гайдамака (розмахуючи довідкою з жеку). Ви мене обдурили, ви не були в Україні в 1991 році, ви шахрай я зараз відберу у вас паспорт, і сядете у в`язницю.
Я. Ви напевно погано знаєте тему. (Починаю цитувати закон про громадянство, статті 6 і 7). Зі всього вищенаведеного - я громадянин за декількома пунктами (місце народження, громадянство батьків і т.д.). Це крім того, що я фактично є громадянином України.
Інспектор Гайдамака. Нічого мені тут законами козиряти, я їх краще знаю. Ось дивіться. (Демонструє мені теку, де міститься закон про громадянство і пухка, пошарпана внутрішня інструкція з трактування закону зі склеєними сторінками і численними виділеними кольоровим маркером місцями). За моїми інструкціями, ви незрозуміло хто. Але можу піти вам назустріч, якщо ваша дружина РАПТОМ виявиться громадянкою України, хай покаже паспорт.
Інспектор Гайдамака (прискіпливо розглядає паспорт дружини). Вона теж не громадянин України, у неї паспорт виданий 1995 року.
Дружина. Мені тільки в 1995 році виповнилося 16 років.
Інспектор Гайдамака (торжествуюче). Ага! У вас день народження в жовтні, а паспорт одержали через три місяці, тут явне шахрайство.
Розуміючи, що переговори зайшли в безвихідь, прошу Інспектора написати всі ці дурні претензії письмово, розраховуючи на дозвіллі зайнятися кляузництвом. Інспектор Гайдамака не припиняючись кричати (вся розмова проходить на підвищених тонах) заявляє наступне: "Ідіть погуляйте, я тут дещо з`ясую".
Через десять хвилин Інспектор Гайдамака повідомляє що з`ясувала (підтвердила) громадянство дружини за бухгалтерською книгою, подзвонивши для цього в жек, при цьому підкреслюючи, що дзвонила зі свого мобільного телефону (велика, схоже, честь для мене як для зрадника Батьківщини). Відповідно, все раптом чарівно вирішилося, і всі залишилися цілі й задоволені.
Ось так, завдяки бухгалтерам, моя дружина «одержала» українське громадянство, дитина - проїзний документ. Правда, я так і залишився шахраєм.
Від себе додам, що протягом останнього місяця змушений був відвідати безліч держконтор, і більшого бардаку, ніж у Відділі громадянства, паспортної та міграційної служби Дніпровського району м. Києва, я ніде не бачив. Зокрема, там зробили неправильну транслітерацію імені моєї доньки латинськими літерами, а коли я намагався на це вказати, посилаючись на відповідне розпорядження Кабінету міністрів, мені просто розсміялися в обличчя. Або, наприклад, тривалі наради у начальника, що проводяться для всього складу Відділу під час прийому відвідувачів.
Може, вся проблема в тому, що я принципово не даю хабарів?
Тимур Цинцадзе
