Місячний зонд НАСА Lunar Reconnaissance Orbiter за допомогою радара Mini-RF зафіксував присутність водяного льоду на дні одного з кратерів біля північного полюса Місяця.
Як передає РІА “Новости”, виявлення ознак присутності льоду і води на Місяці, який раніше вважався абсолютно сухою планетою, стало одним із найзначущих відкриттів останніх двох років. Дані відразу кількох апаратів, серед яких індійський "Чандраян-1", американські LRO, LCROSS і Deep Impact, показали присутність на Місяці льоду, також гідроксильних груп, що виникають під дією сонячного вітру.
Обробка даних, одержаних з американського радара MINI-SAR на борту індійського зонда "Чандраян", показала, що в кратерах у районі місячного північного полюса може бути щонайменше 600 мільйонів тонн водяного льоду.
Нові знімки з радара, що просканував один з вічно затінених кратерів на дні 177-кілометрового кратера Різдвяний, дозволили вченим "побачити" частину цих запасів, які можуть в майбутньому стати в нагоді при освоєнні Місяця.
Вперше цей кратер як можливе родовище льоду помітив "Чандраян-1". Проте радар MINI-RF володіє вдесятеро більшим розділенням. Це дозволило вченим з високою точністю заміряти рівень кругової поляризації відбитого сигналу, що залежить від властивостей поверхні. Зокрема, високий рівень кругової поляризації може свідчити про присутність відкладень льоду.
На знімках добре видно велику кількість червоних крапок на дні кратера - місць, де коефіцієнт кругової поляризації вище 1,2. Регіони з рівнем кругової поляризації вище 1 рідко зустрічаються в природі. Крім присутності льоду, цей параметр може вказувати на відносно свіжі викинуті породи, проте в цьому випадку червоні крапки концентрувалися б на околицях кратера, куди викидається порода після падіння метеорита.
Високий рівень кругової поляризації означає, швидше за все, саме присутність відкладень льоду.
Вчені вважають, що лід на Місяці міг з`явитися за рахунок "експортних постачань" - його приносять комети.
Через те, що вісь обертання Місяця відхилена від вертикалі до площини Сонячної системи лише на півтора градуси, на місячних полюсах є піднесеності, де Сонце ніколи не заходить, а на дні кратерів є майданчики, де, навпаки, світило ніколи не з`являється. На дні деяких місячних полярних кратерів панує космічний холод - температура там менше мінус 200 градусів Цельсія.
Після падіння комети на Місяць водяна пара, що утворилася, осідає на поверхні такої "холодної пастки" і залишається там назавжди, припускають науковці.
