Днями завершується вступна кампанія до вищих навчальних закладів. Уже 15 серпня абітурієнти, які сподіваються навчатися за державним замовленням, знатимуть, у який вищий навчальний заклад та на який освітній напрям вони вступили або не вступили.
Вступна кампанія до вишів рекордно розтягнулася ледве не на все літо 2010 року. Але це не єдина її вада...
Нині на сайтах більшості вузів можна ознайомитися зі списками абітурієнтів, рекомендованих до зарахування, та переліком пільг, якими ті користуються. Однією з таких пільг є золота або срібна медаль – медаліст має право на першочерговий вступ за умови, що набере однакову кількість балів з іншим абітурієнтом. Причому, якщо торік результати зовнішнього незалежного оцінювання враховувалися при врученні медалі, то в цьому році Міністерство освіти і науки чомусь скасувало це положення, що призвело до збільшення кількості медалістів порівняно з 2009 роком. По закінченні тестування про це заявив директор Українського центру оцінювання якості освіти Іван Лікарчук.
Чи завжди рівень знань медаліста відповідав його високій нагороді? Ні, як можна пересвідчитися в інформаційній системі “Конкурс” Міністерства освіти і науки України, де виставлено результати зовнішнього незалежного оцінювання.
У рейтингових списках можна виявити чималу кількість медалістів, котрі, отримавши жалюгідні 120–150 балів за тести, претендували на першочерговий вступ. Якщо перевести їхні тестові бали в звичайну 12-бальну шкалу, за якою виставляються оцінки за навчальні досягнення в школах, то вийде, що ці медалісти примудрилися написати тести на 4–7 балів.
Чи аналізуватиме Міносвіти підсумки 2010 року щодо об`єктивності оцінки рівня знань у школі та взагалі якості шкільної освіти? Чи не варто міністерству повернутися до положення, згідно з яким медаль зможе отримати лише той учень, який склав ЗНО на 180 балів і вище?
Ще одне запитання, яке стає дедалі більш актуальним: де можна отримати справді ґрунтовну та якісну освіту, яка гарантовано допоможе при складанні тестів та в майбутньому житті, – у звичайній загальноосвітній школі чи приватному ліцеї або гімназії?
Ринок освітніх послуг переповнений різноманітними пропозиціями від комерційних закладів. Вагони київського метро обклеєні рекламами безлічі ліцеїв та коледжів, де за високу (рідше не дуже) плату потенційним учням пропонується, окрім базового шкільного курсу, освоїти основи економіки, права, бізнесу, психології, журналістики, – одне слово, будь-чого, що вивчають уже у вищій школі. Та чи означає це, що учень справді отримає глибокі знання? На жаль, за гарною рекламою часто приховуються не дуже якісні освітні послуги.
Цього року, готуючись до вступу в університет, я познайомилася на підготовчих курсах з кількома учнями одного з найпрестижніших, як вважається, комерційних середніх загальноосвітніх закладів столиці. У нього довга, гарна та солідна назва. Плата за навчання в цьому закладі сягає 1600 грн. на місяць. На перший погляд, воно справді того варте: у приміщенні зроблено дорогий ремонт, класи оснащено інтерактивними дошками, потужними комп’ютерами та іншим сучасним шкільним приладдям. Учні мають змогу відвідувати різноманітні факультативи, де вивчають економіку, право, бізнес та інші предмети, брати участь у міських дитячих конференціях, навчатися за обміном та відпочивати в найкращих вітчизняних і закордонних шкільних таборах.
Викликало певні сумніви те, що нерідко учні, навчаючись за тими самими підручниками, що й у звичайних загальноосвітніх закладах, чомусь не зовсім орієнтуються в найпростіших речах, що їх викладають у звичайній школі. Протягом року я з цікавості передивлялася списки переможців учнівських олімпіад цього ліцею. Серед учнів одинадцятих класів такий був усього один. І то він переміг лише на районному етапі, зайнявши третє місце. Низький рівень знань учнів цього навчального закладу підтвердили й результати зовнішнього незалежного оцінювання. Серед усіх його цьогорічних випускників найкращі результати показав учень, що набрав аж... 734 бали. З такими результатами він не зміг би претендувати для вступу на престижні професії або в престижні виші країни. Адже найвищий можливий результат дорівнював 800 балам, а середній показник тих, хто реально претендував цього року на перемогу у вступній кампанії до престижних вузів та на престижні освітні напрями, – 770–790 балів.
Чи не варто Міністерству освіти проаналізувати відповідність послуг, що надаються в навчальних закладах, загальним вимогам? А також відповідні ліцензії так званих ліцеїв, коледжів чи гімназій...
Також Міносвіти варто було б зобов’язати середні загальноосвітні навчальні заклади оприлюднювати досягнення своїх учнів і рейтинги випускників за результатами зовнішнього оцінювання. Щоб батьки самі могли оцінити, що отримає їхня дитина за чималі гроші, витрачені на її навчання.
Руслана Ільченко, абітурієнтка
