Новий політичний сезон стартував, як і належить, у День Незалежності. Президент Віктор Янукович, якого в Партії регіонів продовжують називати «лідером», виступив на Майдані, а Юлія Тимошенко звернулася до своїх прихильників біля підніжжя пам`ятника Тарасові Шевченку.
Очікування виступу лідера БЮТ виявилося сильнішим за саме звернення – тривалим промовам Юлії Володимирівни помітно бракує конкретики. Тимошенко у вишуканій вишиванці (білим по білому поступово стає уніформою українських політиків) після хорошої відпустки прагнула викласти прихильникам програмне бачення політичного майбутнього країни, при цьому практично не сказавши нічого нового. Навіть місце проведення мітингу не грало визначальної ролі: на Кобзаря у Юлії Володимирівни немає монополії – за день до її виступу Віктор Янукович відкрив реконструйований музей Тараса Шевченка в Каневі.
Та й Віктор Федорович встиг випередити свою головну суперницю. Він звернувся до співгромадян у святковий день з коротшим виступом, у якому розставив пріоритети своєї діяльності, – проведення конституційної реформи, активна дипломатична діяльність, непричетність держави до випадків цензури, гарантування соціальної справедливості. Нічого дивного: у Януковича немає необхідності виступати з масштабними зверненнями, для нього не існує проблеми потрапляння на блакитний екран, тому логіка створення інформаційних приводів у глави держави інша.
Команда Тимошенко використала неодноразово апробовану схему направленого інформаційного вибуху. На розігріванні у Юлії Володимирівни виступив Юрій Луценко, який в ефірі «5 каналу» не тільки дав їй чергову публічну клятву вірності, але і розповів про плани Банкової добитися продовження президентської каденції до 7 років разом зі збільшенням терміну повноважень нинішньої Верховної Ради до 2015 року. Зрозуміло, що леді Ю в цьому скликанні парламенту ловити вже нічого, тому вона його використовуватиме як розмінну карту. Шкодувати про парламентську фракцію БЮТ, що постійно скорочується, не доводиться, адже невблаганно насувається необхідність позиціонування Юлії Тимошенко як лідера «Батькивщини».
І Тимошенко, і Янукович повідомили про свою готовність до змін у багатостраждальній українській Конституції. Власне кажучи, нічого дивовижного в цьому немає: обидва давно розглядають процедуру вдосконалення Основного Закону крізь призму політичної доцільності, або точніше – особистої вигоди. Ані на Банковій, ані на Турівській не розраховують на конституційний бліцкриг, але прагнуть розчистити законодавче поле під окремо взятого політика. І якщо Янукович дає зрозуміти, що зацікавлений у посиленні президентської влади, то Тимошенко, слідуючи законам жанру, повернеться до ініціативи про наділення значними повноваженнями прем`єра. Звичайно ж, багато що в політичних розкладах залежить і від того, чи пройдуть парламентські вибори раніше президентських.
Лідер БЮТ чимало часу витратила на осмислення ситуації, в інформаційному просторі її не було більше місяця. Доводиться констатувати, що нових ідей політик, яка претендує на лідерство в опозиції, не запропонувала – Тимошенко виступає в своєму репертуарі, продовжуючи експлуатувати потенціал власної харизми. Навколо Юлії Володимирівни постійно знаходиться згуртована свита, що більше нагадує коло відданих васалів, які нервово реагують на чужаків, що чинять замах на суверена, а учасникам мітингів екс-прем`єр пропонує політичну осетрину другої свіжості. Падіння рейтингу популярності «сердечників» примушує їх лідера шукати нові шляхи консолідації команди, але поки українського прориву на цьому напрямку не спостерігається.
Перед Януковичем стоять інші, в порівнянні з Юлією Володимирівною, проблеми. Віктор Федорович давно звик бути найбільш рейтинговим політиком країни, і найближчим часом його позиціям нічого не загрожує. Але, оголосивши про рішучість проводити реформи, глава держави став заручником власного красномовства. У політичній і економічній ситуації, що склалася в Україні на сьогодні, реформи виглядають навіть не панацеєю, а єдино можливим виходом з безвиході. Впродовж 19 років українська влада імітувала готовність реформувати країну, сьогодні запас міцності практично вичерпаний. При цьому населення не готове до шокової терапії, а в команди Януковича велика спокуса закрутити гайки в політиці, щоб «надійно зафіксувати» суспільство перед початком економічних перетворень. Чи готовий президент заплатити своєю популярністю за обіцяні ним перетворення? Питання виглядає підкреслено риторичним.
Чим відповість Тимошенко, зрозуміло вже сьогодні: Юлія Володимирівна битиме по больових місцях влади як політик, добре знайомий з проблемами країни. Навряд чи екс-прем`єр буде обмежена у температурі своїх риторичних заяв кримінальними справами, які нова влада енергійно порушує проти її колишніх підлеглих. Скоріше, це тільки підхльосне лідера БЮТ до наступальних дій. Її політична команда більше півроку знаходиться без виразного управління і метоскерування, і зволікання з чіткими діями загрожує продовженням передінфарктного стану Блоку Юлії Тимошенко.
Наступне публічне звернення до співгромадян Тимошенко запланувала на 7 вересня – дату відновлення роботи Верховної Ради. Висока ймовірність, що після з`ясування «що ви робили минулого літа» парламентську коаліцію поповнять ще декілька бютівців-перебіжчиків. Але Юлія Володимирівна поступово обтрушуватиметься від старого бренду, її позиціонуватимуть як Матір-«Батьківщину», оскільки новий виборчий закон забороняє участь у виборах партійним блокам. Чи балотуватиметься сама Юлія Володимирівна? Навряд чи її спокушає місце депутата обласної ради в Дніпропетровську або кримського парламентарія. Скоріше, Тимошенко постарається бути всеосяжним вождем, зосередившись на партійному розбудуванні. Тому й виступ перед Верховною Радою з вимогою мораторію на підвищення цін на тарифи ЖКГ прив`язано до дати офіційного старту кампанії з місцевих виборів.
Подібно до французьких Бурбонів, Янукович і Тимошенко нічого не забули і нічому не навчилися. Обидва політичні важковаговики почали політичний сезон практично синхронно, вони діють за стандартними шаблонами, не використовуючи оригінальних ноу-хау. Президентові така ситуація вигідна, адже влада щосили намагається зобразити стабілізацію – більше світовій спільноті, ніж співгромадянам. Юлії Тимошенко доведеться змінити стратегію і тактику, щоб позначити свої претензії на реванш, оскільки сьогодні її заяви нагадують більше перелік політичних образ.
Євген Магда
