Відомо, що 30 серпня в Німеччині президент України Віктор Янукович зустрінеться з федеральним канцлером Ангелою Меркель. Згідно з анонсами вітчизняного МЗС, темою їхніх переговорів має стати євроінтеграція України. Як висловився речник МЗС Олег Волошин, «ми сподіваємося, що Німеччина виступить прихильником членства України в ЄС. Ключова мета – переконати німців, що Україна – це актив для Європи».
І чим же збирається переконувати українська сторона пані Ангелу, яка во гніві буває далеко не «ангелоподібною»? Недопуском на територію України її особистого радника, відомого аналітика Ніко Ланге, який посмів написати негативний для українського очільника аналіз ситуації в Україні й регулярно спілкуватися з представниками опозиції? Чи, може, створенням візових проблем для співробітників німецьких фондів, які працюють в Україні? (Про це Меркель, за інформацією «Франкфуртер Альгемайне» обов’язково нагадає Януковичу).
Не зайве, мабуть, згадати, що загалом існують цілком офіційні й формалізовані критерії вступу країн до Європейського Союзу, які дістали назву «Копенгагенських критеріїв».Саме в столиці Данії вони й були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської ради в Копенгагені, а потім підтверджені в грудні 1995 року на засіданні того ж органу в Мадриді.
Критерії вимагають, аби в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи й пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський Союз). Має бути повага до прав національних меншин. Також необхідна конкурентноздатна ринкова економіка й мають визнаватися загальні правила й стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного та валютного союзу.
А тепер, що називається, по пунктах.
«Дотримання демократичних принципів, принципів свободи і пошани прав людини»...
Тут можемо згадати антиконституційний спосіб формування «коаліції тушок», дискримінаційний закон про місцеві вибори, заплановане Банковою скасування так званої політреформи рішенням ручного Конституційного суду, яке знову ж таки всупереч чинній Конституції поверне президенту повноваження Кучми. Відкритим залишається питання, наскільки відповідає Європейській хартії самоврядування намір скасувати районні ради в Києві та багатьох інших обласних центрах України.
Окремих слів заслуговують повідомлення про утиски свободи слова. Для Європи є безпрецедентною ситуація, коли керівник спецслужби (він же бізнесмен-мільярдер) контролює найбільший національний телеканал країни. До того ж ця гламурна особистість через суд намагається позбавити частот мовлення два чи не останніх телеканали, які не піддаються поки що цензурі та самоцензурі. Правоохоронці влаштували «маски-шоу» на кримській телерадіокомпанії «Чорноморська» й арештували її рахунки. А днями зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва, який посмів написати про темні справи місцевої «регіональної» влади, змусило згадати про так і не розкриту досі справу Гонгадзе.
Щодо утисків свободи слова нинішню владу останнім часом застерігали Міжнародний республіканський та Національний демократичний інститути США, депутат Європарламенту Павел Коваль, міжнародна організація «Репортери без кордонів», посол Франції в Україні, авторитетна французька газета «Фігаро»…
Про «права національних меншин» якось і говорити смішно, коли нинішній уряд, а особливо Міністерство освіти й науки, активно проводить політику деукраїнізації, згортання сфери функціонування державної мови та національної культури. Утискаються невід’ємні права «національної більшості», титульної нації держави.
«Правова держава» після реформи судоустрою, яка проводиться владою, зникне в Україні як поняття, а вся судова система через посередництво Вищої ради юстиції перейде під повний контроль Банкової. Уже сьогодні опозиційних політиків активно саджають у камери, не переймаючись дотриманням закону.
Ніяка «конкурентноздатна ринкова економіка» в Україні не сформується, якщо буде прийнято урядовий проект Податкового кодексу. Він просто вб’є дрібний і середній бізнес, віддавши його на поталу сваволі і без того практично всевладних корупціонерів податкової. А ґрунтована на експорті сировини та напівфабрикатів економіка й надалі перебуватиме в напівживому стані. «Правила і стандарти ЄС» тут існуватимуть лише на папері.
Прихильність нової української влади «цілям політичного, економічного і валютного союзу» ЄС також викликає великі сумніви після того, як було укладено «Харківський пакт» між Януковичем та Медведєвим і розпочалася неприхована підготовка передачі ряду ключових галузей української економіки під контроль Росії. Скоріше, простежується готовність до союзу не з Європою, а з Росією.
Щоб продемонструвати, що ці висновки не є суто авторськими, дозволю собі кілька цитат авторитетних західних аналітиків.
Відомий британський політолог Ендрю Вілсон:
«Україна не поводиться так, як центральноєвропейська держава, вона не виконує копенгагенських критеріїв ЄС».
«Очевидно, що Янукович хоче розбудувати м’який авторитарний режим за зразком Путіна в Росії».
Ніко Ланґе, голова київського представництва Фонду Конрада Аденауера (Німеччина»):
«Достатньо подивитися на часті зустрічі прем’єр-міністрів і президентів України та Росії та лише один візит Януковича до Брюсселя. Ясно, що нинішня адміністрація сильно спирається на Росію».
«Що стосується демократії, то можна констатувати – закон про місцеві вибори не є кроком до демократії. Триває дискусія про свободу преси, що викликає велике занепокоєння в Європейському Союзі та Німеччині. Крім того, можна згадати судове переслідування опозиціонерів та проблеми, з якими доводиться мати справу іноземним неурядовим організаціями».
«З німецької точки зору буде чітко сказано, що економічна співпраця пов’язана з цінностями. Хто хоче співпрацювати з Німеччиною, має впроваджувати демократію і правову державу у власній країні».
...Цікаво, як зреагує пані Меркель на тему євроінтеграції України, яку хоче порушувати українська сторона? Можна передбачити, що нічим хорошим це не скінчиться. Нинішня владна команда, здається, доклали чимало зусиль, аби віддалити реальну перспективу цього процесу. І може нарватися на жорсткі репліки німецького керівництва...
Микола Писарчук
