Старий анекдот: летять в літаку ворона і курка. Політ далекий, нудно, от ворона і пропонує сусідці-курці: "Давай повидєлуємся!" - Давай. Зняли шалений гармидер. Пасажири терпіли, терпіли, а потім схопили обох і викинули за борт. Курка падає каменем і кричить "Рятуйте!", ворона ж змахнула крилом і запитала на прощання: "Що літати не вмієш? А чого ж ти тоді видєлувалась?!"
Для українського суспільства, що під біло-блакитними прапорами впевнено прямує до світлого майбутнього, найбільш дражливим зараз є питання податкового кодексу. Оскільки зміни досить кардинальні, якщо не фатальні, то нас до цього наполегливо готують. Але як?
Так, Михайло Бродський заявляє в прямому ефірі, що у нас два мільйони підприємців, а як помножити на 500 тисяч гривень річного обороту, так це ж оого! – трильйони!
Борис Колесников стверджує, що три мільйони тільки паспортів зареєстровано на підприємців, а на 500 тисяч гривень, так це ж оого-го, сума взагалі фантастична! Повністю погоджуюсь з віце-прем`єром. З такими цифрами з одинадцятьма нулями легше оперувати в астрономічній шкалі – 15х10 в 11 ступені гривень.
Третій діяч безапеляційно декларує вже чотири мільйони підприємців!..
Тут шокують два моменти:
1. Влада окрім своїх тривіальних функцій – віднімання і ділення активно освоює і третю арифметичну дію – множення (було б добре заодно і додавання вивчити...)
2. Вони просто не знають скільки тих клятих підприємців взагалі є!
То скільки? Грубо оцінку дає статистика генофонду. Вона стверджує, що в будь-якій нації близько 5% населення мають необхідні якості для ведення свого бізнесу. Це складний комплекс, який включає здатність до систематичної і постійної роботи, прорахованих ризиків, незалежність у прийнятті рішень, несприйняття тиску, високу мобільність тощо. У ситуаціях, коли з якихось причин втрачаються окремі чоловічі групи (наприклад, на війні) дистрибутивність відновлюється за пять поколінь. Є країни, регіони і міста, де завдяки добровільній або примусовій міграції концентрація вища. Наприклад, США, Сибір, Донбас, Москва, Київ… В Україні "завдяки" геноциду, більшовицькій політиці знищення і виселення кращих, двом останнім війнам і лише двом-трьом змінам поколінь процент підприємливих людей як мінімум вдвічі нижчий. В абсолютних цифрах він не може перевищувати 1 млн, а реально десь 500 тисяч. Оті ж додаткові мільйони розплодила сама владна велика буржуазія для ухиляння від сплати податків при нарахуванні зарплати своїм працівникам і інших схемах. От і виходить казна порожня, а відповідальні хто? Та он вони, підприємці. Ату їх!
Що робити? Елементарно відфільтрувати зерно від полови і дати нормально працювати. І людям добре, і в бюджет надходження. Ніхто ж не проти поділитись.
Питання - скільки і як?.. Колись з кожного двору брали десятину. Але там мали землю, худобу і знаряддя праці. Зараз при суцільній бідності критично 2-3% від обороту, або єдиний податок. Якщо більш по-серйозному, то я, наприклад, подавав пропозицію щодо диференційованого податку, що дає можливість встановити нормальні відносини між малим бізнесом і державою. Пізніше депутат Фельдман зареєстрував майже аналогічний проект у Верховній Раді.
Схоже, з проектом ознайомились, бо зробили все навпаки. Вдарили по всіх больових точках. Та так, що за три місяці до початку дії ще не прийнятого податкового кодексу виникла лавина закриттів бізнесу. Вже закрились близько 30% підприємців. Квіточки... А що буде після прийняття кодексу? Час єдине вікно з відкриття малого бізнесу, яким так пишається влада, переводити в реверсний режим - на закриття.
Варто роз’яснити владі, що приватні підприємці - це не тільки ті, що торгують не базарі. Майже всі транспортні перевезення, виробництво товарів, у тому числі на експорт, інформаційні та маркетингові послуги та багато чого іншого теж входять до сфери малого бізнесу. Український ринок товарів є дуже специфічний і обмежений. Основний покупець знаходиться в Європі. І там шалена цінова конкуренція. Як правило, лише підприємець може "влучити" в ціну і отримати замовлення, а фірма - вже ніяк. Тому що на фірмі висить страшний український тягар – корупційна складова і накладні витрати.
Наприклад, за десять років ми розробили, виготовили і експортували до Швейцарії, Голландії, Норвегії і Австрії кілька видів металовиробів. З часом це стало неможливим за параметром "500 тисяч в рік". За десять років долар і ціни на метал виросли в чотири рази, а обмеження в 500 тисяч товарообороту залишилось. При переході на виготовлення такої продукції в умовах заводу або підприємства ціна автоматично перевищує прийнятну для замовника.
Зараз частіше доводиться літати в Донецьк. У літаку часто трапляються спеціалісти відомих закордонних фірм, що прямують консультувати «СКМ». Ринат Ахметов без детального і найточнішого обрахунку не починає жодного, навіть найменшого проекту. А тут, у масштабах держави практикується дикий печерний підхід, що призведе до повного декласування суспільства.
Упевнений, що наші люди знайдуть виходи. Вони перейдуть на загальну систему з нульовими звітами, зникнуть в абсолютну тінь, заляжуть на дно, сховаються, зариються, закриються, розчиняться. Нічого не віддадуть. Нахрапом тут не вскубеш. Навіть при совєтах працювали підпільні цехи... Не хоче держава по-доброму домовитись - не отримає нічого.
Тобто економічно такий податковий кодекс є нонсенс, економіка тут не проглядається зовсім, а от в політичному плані такий кодекс має сенс. Непогана задумка зробити з незалежної частини населення, яка вміє думати, - покірних пролетарів. До речі, як і в 1917 році, так і зараз люмпен-пролетарі залюбки підтримають розкуркулення клятих торгашів і «іже примкнувших».
Якщо це калька з російського підходу до бізнесу, то владі слід пам’ятати, що Росія дуже багата на ресурси і завжди може кинути крихти від газового пирога на соціалку.
А що є в Україні, щоб заткнути голодні роти? Чи може наша влада не тільки множити, а вже й літати навчилась?
Віктор Малєй, приватний підприємець з 2000 року
