Думка ідеаліста
Чи можна побороти корупцію? Відповідь більш ніж очевидна.
Та чи означає це, що з нею марно боротися взагалі?
Може, хтось вважатиме мене ідеалістом, але я переконаний, що за наявності доброї волі в державі корупцію можна бодай перевести в розряд ганебних явищ, яким воно нині не вважається. А це вже перший і найважливіший шлях до її подолання. Ну хіба можна вважати нормальним суспільство, де дати хабара міліціонеру, судді, касиру в залізничній касі, лікарю, учителю вважається ледве не нормою?
Гадаю, насамперед не треба замахуватися на велику корупцію, якщо зрозуміло, що ніхто з нею насправді боротися не буде. Великий бізнес, велика політика і велика корупція – речі невіддільні одна від одною в усьому світі, а в нас і поготів. Поки що український політикум, включаючи Президента, парламентаріїв, урядовців, генеральних прокурорів не можуть боротися самі з собою, усі антикорупційні заяви, що лунають з їхніх вуст, – суцільне лицемірство й популізм.
Хіба велика приватизація можлива без великої корупції?
Дрібний бізнес поки що теж неможливий без підношень та хабарів, і я не дуже вірю в можливість побороти систему відкатів, підкупу, розкрадання бюджетних коштів там, де бізнес (навіть найдрібніший приватний підприємець) стикається з державою.
Але я переконаний, що можна успішно боротися з, так би мовити, повсякденною корупцією – за наявності волі та належних організаційних можливостей. Власне, “дрібна”, “масова” корупція і створює Україні імідж корумпованої країни. Ось її якраз і реально подолати.
Взяти хоча б правоохоронні органи. Боротися з кришуванням, участю в рейдерських атаках, напевне, неможливо. Але припинити хабарництво на дорогах, з усілякими реєстраціями автомобілів, техоглядами – цілком під силу.
Чи митні органи. Знову ж таки, змагатися з нелегальними коридорами, тіньовим розмитненням тощо непросто. Але забезпечити вільний перетин кордону для громадян без дрібних поборів за позачерговість – таки можливо.
Або на транспорті. Не вірю, що так складно боротися з тіньовими продавцями квитків, дефіцитами місць на популярні рейси. Хоча, звісно, подолати систему відкатів та хабарів для дозволів на перевезення, закріплення маршрутів нелегко.
А в освіті? Невже й справді не можна покласти край хабарництву при вступі у вузи? Звісно, зовсім інша справа – при отриманні дозволів на право надавати вищу освіту.
І так куди не копни. Завжди є такий рівень, куди не дострибне ніхто, бо й стрибати не намагатиметься. Але є масовий, “роздрібний” рівень, на якому корупцію можна звести до мінімуму. Варто лише захотіти.
Петро Лещинський, м.Хмельницький
