Ще рік чи півтора тому я виявила, що в центрі Києва з шаленою швидкістю зникають точки, де можна купити дрібні необхідні речі або ж отримати якісь послуги, як то здати взуття в ремонт чи полагодити годинник. Напередодні якогось шкільного свята мені знадобилися звичайні нитки червоного кольору, щоб підшити щось у доньчиному святковому костюмі. Я почала згадувати, де можна знайти цей нехитрий товар недалеко від дому. Пригадала, що в ЦУМі і в колишньому будинку тканин на Хрещатику. Як виявилося, відділів з нитками, голками та ґудзиками ні там, ні там уже давно немає. Є що завгодно, а ниток немає.
А днями хотіла придбати шкільних зошитів та кілька фільмів на дисках. За два кроки від нашого будинку – торговельний центр «Глобус», там в «Емпіку» завжди були зошити й різна канцелярія, а поруч – магазин з фільмами та музикою на компакт-дисках. Несподівано виявляю, що «Емпік» закривається. «Нам підняли орендну плату, хочуть нас виселити. Ми з’їжджаємо», - пояснив продавець. Сусідній магазинчик, де продавалися фільми та музика, також уже тиждень стоїть зачинений. Можна припустити, що на місці цих магазинів невдовзі виникне ще одна точка, де продаватимуть чергові дорогі чоботи, аксесуари чи парфуми. Зошити я купила в ЦУМі, а фільми на дисках хотіла придбати в кіоску на Городецького (біля Пасажу) та потім передумала. Диски явно неліцензійні, українського озвучення майже ніде немає, та навіть щоб знайти російське, треба якось там на пульті перемикати звукові доріжки. Я вирішила, що ніж платити 60-80 грн. за диск, скачаю з якогось файлообмінника безкоштовно в аналогічній, а може, і кращій якості. І ось дивний збіг обставин – за останні дні закрили і ЦУМ, і файлообмінник EX.UA. Дивно, усе, чого я потребую, кудись зникає…
Шкода EX.UA, хороший був ресурс. Цікаво, що правоохоронці, позбавивши українців можливості отримувати безкоштовно нове і старе кіно, музику, ігри тощо, посилаються на порушення прав інтелектуальної власності й тиск з боку різних світових організацій. А насправді їм ті організації та їхній тиск – до одного місця. Про це свідчить хоча б ситуація з Тимошенко й Луценко, яких тримають за ґратами, незважаючи на тиск. Розмови про права також звучать просто смішно. Можна подумати, у нас захищені хоч якісь права! Приємно хоч, що хакери зламали сайт МВС. Іноді справді хочеться бути хакером…
Ми, як споживачі, переконані, що для наших владних структур будь-які права не мають жодного значення, тільки гроші і влада. Отже, або власники файлообмінника не дали хабара кому слід, або ж для нашої влади будь-який ресурс, щомісячна аудиторія якого сягає 6 мільйонів осіб уже за визначенням становить потенційну загрозу. І те, що користувачі самі завантажують туди різну інформацію, тусуються на тому ресурсі, робить його ще більш «небезпечним».
Щодо ЦУМу, то його теж трохи шкода. Усе всередині цього універмагу було облаштоване досить безладно, але це була остання точка в центрі столиці, де продавалися шкільні зошити, альбоми, фарби, портфелі. Недорога шкільна форма, звичайні, не круті кеди, капці, дитячі колготки, шкарпетки та гольфи. Для порівняння – у ЦУМі можна було купити дитячі колготки за 30 грн., а в крутому дитячому магазині в «Глобусі» – приблизно за 100 грн. З великою імовірністю можна припустити, що коли універмаг знову відкриється, усього цього там уже не буде. Натомість класичний набір – усе ті ж парфуми, дорога білизна, прикраси... Усе китайське, погане і дороге. Як і більшість товарів в Україні. Таке враження, що люди, котрі мешкають у центрі міста, окрім трусів, чобіт та молочка для зняття макіяжу, більше нічого не потребують.
Сподіваюся, що не зачинять хоч парочку гарних точок на Майдані Незалежності, де за 10 гривень можна випити дуже доброї кави, аж ніяк не гіршої, ніж та, що у кафе Волконського чи ресторані «Фелліні» за 50 гривень.
Антоніна Лесич
