Використання складних приладів професіоналами при владі набирає розмаху. Янукович барометромзамість флюгера визначає напрямки, Азаров фейсбукомзабезпечує дровами Чернівці, Надоша крутитьстрілки годинника, а пан Орел знайшовкомпас, який показує на схід. Взагалі-то стрілка справного компасу вказує напрям північ-південь, а маючи деякі навички, мапу і орієнтири на місцевості, можна визначити своє місцезнаходження, і, за бажання, потрібний напрямок руху.

Який напрямок може обрати український пенсіонер-дипломат совєцького гарту? Звичайно, на схід, до Росіії. Можливо і далі - до Північної Кореї. 

Тому, що користується перевіреними часом орієнтирами, встановленими КПСС. Захід, зокрема Європа, як завжди “котиться у прірву”.  “Боргова криза переростає в багаторічну глибоку депресію. Далі безробіття, зниження рівня доходів, соціальна і політична нестабільність...Головний чинник, що пригнічує європейців: ніхто не знає, коли це скінчиться. Виходу не видно.”

Відео дня

Після цього у доповідях комуністичних функціонерів обов`язково розповідали про національно-визвольні рухи, що отримують перемогу за перемогою над імперіалістами, але з огляду на долі Каддафі, Мубарака та інших диктаторів, про це в Україні краще не згадувати. Надто очевидні асоціації виникають у громадян.

Як починається багаторічна глибока криза, краще дізнаватись з першоджерел. Хтось читає “Урядовий кур`єр”, хтось “Правду”, хтось сайт президента Росії, я стежу за новинами індустрії пластмас. Ця галузь показова тим, що виробляє продукцію і для кінцевого споживача, і для високотехнологічних підприємств. Отже, читаю European Plastic News:

28/11/2011 Керуючий директор European Plastics Converters (асоціація Європейських переробників пластмас) Alexandre Dangis перспективи галузі оцінює оптимістично, не зважаючи на кризу Єврозони. Державні установи повинні економити, а виробники працюють непогано, створюють прибуток та робочі місця, настрій мають оптимістичний, успішно борються на глобальних ринках. Заважає виробничникам бюрократія, особливо невеликим компаніям. (Може Бродського їм експортувати, щоб лад навів?)

26.12.2011. Згідно звіту аналітичної компанії Ceresana Reesearch (Німеччина) більшість топ-менеджерів хімічної та пластмасової промисловості налаштовані скоріш оптимістично. 83% очікують збільшення обсягів продаж у наступні три роки. Індекс очікувань європейських менеджерів нижчий, ніж азійських, але знаходиться у позитивній зоні.

Січень 2012. Низка компаній-виробників пластиків повідомила про підвищення цін на свою продукцію. Це традиційне зимове підвищення — перед початком нового сезону. Взимку 2008-2009 року, під час кризи, ціни на пластики падали.

15.02.2012 У 2011 році відновилось зростання попиту на полікарбонат з боку виробників побутової електроніки, побутової техніки, автомобільної промисловості.

Новини про відкриття заводів у Польщі, Чехії, Угорщині, Словакії переповім іншим разом, перевірте — їх там багато.

А чи є новини з того боку, куди дивиться компас пана Орла?

Є. Небагато. Про настрої російських виробників згадки нема.

25.10.11 Російський “Лукойл” повідомив про будівництво нових потужностей на заводі “Ставролен” у Ставрополі. (Планував стати за кілька років найбільшим виробником поліетилену у Росії. А у грудні на заводі сталася пожежа, і вже існуюче виробництво будуть відновлювати до березня).

15.02.11 До 2030 року Росія подвоїть виробництво поліетилену... побудує низку нафтохімічних заводів від Волги до Далекого Сходу... Джерело — міністерство енергетики Росії.

Тобто на Заході обережно оптимістичні зараз, на Сході малюють плани майбутнього.

Звичайно, для пана Орла будь-який російський план апріорі є реальністю.

Що там про зарплатню: “Росія планує в 2012 році довести середню зарплату до 25 тис. рублів (6 600 гривень), Україна – до 3 тис. гривень.”

А Польща вже у січні цього року   — довела середню зарплатню до 1150 доларів (9200 гривень). Мабуть, провокація ЦРУ з метою принизити Росію.

“Все більше львівських будівельників працюють у Підмосков`ї, миколаївських корабелів – на пітерських верфях.”

Миколаївське суднобудування належить російським компаніям (брати Чуркіни, “Смарт-Груп”, Новинський — чули про таких?). Показовий приклад заводу “Океан” - поки володіли голландці — будував кораблі, зайшли росіяни — стоїть.

Львівські будівельники взагалі якісь дивні, мав справу. Платять гроші за роботу — працюють, не платять — збирають реманент і йдуть шукати кращого. Не хочуть будувати з почуття патріотизму.

Не згадана паном Орлом масова міграція українських учених і програмістів у західному напрямку теж, мабуть, організована західними спецслужбами.

“Росія вперше за 20 років робить спробу створення інтеграційного проекту”.

Беззаперечний успіх! Зробити спробу це набагато більше, ніж кілька десятиріч здійснювати європейський інтеграційний проект.

З Росією “...практично жоден із масштабних спільних проектів, анонсованих у 2010 році, так і не запрацював. І якраз відсутність таких проектів є найбільшим мінусом з погляду майбутнього української промисловості.”

Дійсно, дивує мляве будівництво моста через Керченську протоку, яке Янукович обіцяв завершити до Олімпіади 2014 у Сочі. Скільки бюджетним коштом піску, бетону і заліза можна було масштабно і спільно поховати на дні моря! І починати спочатку після кожної зими...

Не працюють (і слава Богу!) мертвонароджені проекти, які оголошували з політичних причин, для імітації бурхливої діяльності Януковича. Платити дурні бюджетні гроші “проектантам” на кшталт Каськіва не складно. Неможливим виявилось для цих начебто “ефективних менеджерів” вирішувати дійсно актуальні для суспільства проблеми, та й ще дотримуючись законів.

Саме тому Європа, з її прагматичним і відповідальним підходом до справ, не хоче мати справу з нинішнім режимом, не можуть європейці працювати з клептоманами. Не з Україною, а саме з цим режимом. І громадяни України у більшості своїй також. Цим головно пояснюється прихильність українців до ЄС, а не тільки мріями про безвізовий режим.

А пана Орла разом з професіоналами тягне на схід, тому що російська влада така сама, як і українська, що не дивно — однакові школи закінчували. Їй так само здається, що обіцяючи світле майбутнє через 10, 20, 50, 100 років і кидаючи кістку перед виборами, можна царювати вічно. Приклад Північної Кореї надихає?

P.S. Згадується Жванецький: “Чому у вас на годиннику весь час за двадцять хвилин друга? - Це манометр.”

То у пана Орла не компас показує на схід. То у нього годинник зупинився. У 1991 році.

Віктор Мішковський