Думка

До місцевих виборів 2006 року переважна більшість мешканців сіл була переконана, що депутати призначаються, а саме депутатство асоціювалося передусім із марудним заповненням актів матеріально-побутового стану та невдячним посередництвом у сімейних чварах.

По той бік 100-кілометрової зони навколо Києва так воно здебільшого і залишилося. Однак не в пристоличних селах, на полях яких жито і капуста остаточно поступилися місцем як котеджній, так і несистемній забудові. Чиновники пристоличних райдержадмністрацій вже жартують між собою: "А навіщо нам управління сільського господарства?". Повідомлення в районній газеті про рекордні надої на молочнотоварній фермі у селі, де вартість сотки перестрибнула 15 тисячний у.є-поріг, викликає відчуття сюрреалізму. Як і сама ферма.

Відео дня

Бути сьогодні сільським головою у пристоличному окрузі - ноша не з легких. Звісно, якщо вінвона не належить до тієї категорії індивідиумів, визначення яких пані Ірена Кільчицька так влучно дала в недавнійінтернет-конференції: "Мені практично не буває соромно".

Середньостатистичного сільського голову поселення в радіусі 30 кілометрів від Києва всі хочуть. Він з чорного ходу заходить у сільську раду, тому що вже на ганку там чекає на ньогона неї розлючений натовп корінних жителів села, обурених тим, що землю "роздають всім заїжджим, а не нам". Він вперто не бере мобільний останньої моделі, якщо тільки на екрані не висвітлюється знайомий чи потрібний номер. Статистика невблаганна: кожен третій з тих, хто телефонує, є помічником нардепа. Два дні із п`яти він проводить у правоохоронних органах, оскільки з приводу останнього розподілу п`яти гектарів земель запасу надійшло триста вісімнадцять скарг в усі інстанції від усіх, кому не вистачило. Вечорами він усамітнююється з довіреними депутатами в приват-кімнаті шинку, оформленого на його шурина, щоби розробити план наступної сесії, аби голосування було як по маслу і не виникало зайвих питань.

Це важка і виснажлива робота, однак вже сьогодні, тільки-но привид місцевих виборів розпочав вештатися Україною, відбір на неї поставлено на серйозну і професійну основу. Автор має підстави стверджувати, що в приміських селах розпочався кастинг претендентів на посади сільських голів. Цікаво, що рекрутерами є не політичні партії, а компанії, що торгують землею (хоча провести чіткий водорозділ між першими та другими, особливо, на Київщині, достатньо складно). Успішному претенденту обіцяно повноцінну фінансову підтримку, логістичне супроводження передвиборчої кампанії і власне перегонів, і головне - судовий захист. У списках фігурують як чинні голови, так і перспективні кандидати. Якщо ти вихідець із села - це безперечний плюс. Села і селища міського типу обабіч трас - це блакитні фішки.

Можливо, якщо ви народилися в Гореничах чи Калинівці, Красилівці чи Петрушках, у вас є шанс. Тільки не шукайте оголошення про кастинг в "Авізо".

Ігор Шпак