Підпишіться на нас в Google
Київ входить у підготовку до наступної зими з одним із найсерйозніших викликів за весь час повномасштабної війни. Йдеться не лише про ремонт окремої ТЕЦ чи нестачу грошей у міському бюджеті, а про здатність столиці гарантувати тепло мільйонам людей у разі нових російських ударів по енергетичній інфраструктурі.
У цьому контексті слід розуміти, що на період опалювального сезону місто перетворюється не у прифронтове, а у справжній фронт - де вирішується доля війни. Так само, як і на Донбасі.
Ворог це дуже добре усвідомлює тому не жаліє для знищення системи теплозабезпечення Києва ні вартісних балістичних ракет, ні найсучасніших дронів. Чи усвідомлюють це повною мірою наші керманичі? Вчорашня заява мера столиці Віталія Кличка свідчить не тільки про критичний дефіцит коштів для підготовки Києва до наступної зими, але й про відсутність нормальної співпраці КМДА із Урядом.
За публічними оцінками, повний план енергостійкості Києва потребує понад 60 млрд грн. Окремо найбільш гострою є ситуація навколо ТЕЦ-5: на обладнання та створення резервної системи теплопостачання потрібно близько 9 млрд грн, а терміновий дефіцит оцінюється приблизно у 3 млрд грн.
Це вже не поле для політичних звинувачень між Урядом і КМДА.
Це питання національної безпеки, стійкості столиці та довіри громадян до влади.
Якщо зараз втратити час, восени країна може обговорювати вже не бюджетний дефіцит, а реальні ризики для опалювального сезону.
Головна помилка, якої слід уникнути, - змішувати всі потреби в одну велику цифру. Повна модернізація енергостійкості Києва - це стратегічне завдання на кілька років. Але критичний мінімум для зими 2026/2027 має бути профінансований, законтрактований і виконаний у максимально стислі строки.
Що потрібно зробити? Забути про власні політичні амбіції та створити спільний План заходів Уряду, КМДА, Київтеплоенерго, Мінфін, Міненерго, Мінрозвитку, НКРЕКП, Держагентство відновлення.
Проблему потрібно розділити на три рівні:
- критичний мінімум до зими;
- відновлення та резервування зони ТЕЦ-5;
- довгострокова модернізація енергостійкості Києва на 2026-2028 роки.
Навіщо це потрібно? Тому що кожен рівень має мати окрему вартість, окреме джерело фінансування та окремий графік виконання.
Уряд має письмово зафіксувати, які саме кошти виділяються, на які об’єкти, в які строки і хто відповідає за результат. Загальні обіцянки вже не працюють.
Потрібен фінансовий графік, затверджений рішенням Кабміну.
Водночас КМДА має показати чітку матрицю готовності: об’єкт - технічне рішення - вартість - джерело фінансування - підрядник - дата контракту - дата запуску - відповідальна особа. Без такої таблиці неможливо контролювати реальний прогрес.
Власне, пріоритетом повинно бути не ідеальне відновлення всієї старої інфраструктури, а гарантія мінімального тепла в будинках навіть у разі повторних російських атак. Що для цього потрібно? Газові когенераційні установки, мобільні котельні, резервне електроживлення насосних станцій, перемички між тепловими мережами та локальні рішення для найбільш вразливих районів. Крім того, потрібно максимально скоротити бюрократію: швидке виділення майданчиків, технічні умови, підключення до газових, електричних і теплових мереж, спрощені закупівлі, контроль строків поставки обладнання…
До початку опалювального сезону мають бути забезпечені не абстрактні показники, а конкретні фізичні можливості: резервне теплопостачання для найбільш вразливих зон, модульні котельні, когенераційні установки, резервне живлення насосів, захист критичних елементів і підготовлені підключення до мереж. Саме цей блок має отримати 100% гарантоване фінансування.
Те, що впливає на тепло в будинках, має бути вирішене першочергово. А все інше, що не впливає на проходження найближчої зими, можна планувати у середньостроковому пакеті.
Києву потрібна не "війна заяв", а війна за час. Кожен втрачений тиждень зараз – це додатковий ризик взимку. Але тепло в Києві – це вже не лише комунальна послуга. Це – питання стійкості держави.
