Таким чином добродійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» почав свою кампанію на підтримку права кожної дитини на життя в сім`ї, а не в установі. Документальний фільм «Блеф, або з Новим роком!» протягом декількох років в чотирьох інтернатах Росії знімала тележурналіст і ведуча Ольга Синяєва. Ольга виховує четверо дітей, один з яких – 10-річний Ігор – прийомний. Коли журналістка привезла трирічного хлопчика додому, то звернула увагу на його незвичайну для дитини поведінку, постійну тягу до їжі, важкий сон і здивування бачити дорослих осіб. Ольга Синяєва вирішила розслідувати, як же проходить життя дитини в интернатном установі. У цьому їй допоміг Олександр Гезалов, російський громадський діяч, випускник радянської інтернатної системи, автор автобіографічної книги «Солоне дитинство».
На закритий показ прийшли представники громадських організацій, журналісти і просто небайдужі люди. У числі виступаючих – олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва, Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко, глава представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо, головлікар-реформатор спеціалізованого будинку дитини №1 у Харкові.
Відкриваючи захід, директор фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» Анатолій Заболотний відзначив, що проблема, зачеплена у фільмі, актуальна, і не тільки для тих, хто працює у сфері сиротіння – громадських організацій, представників органів влади, але і для багатьох інших людей. «Засновник нашого фонду Рінат Ахметов більш як 10 років тому звернув увагу на те, що в Україні надзвичайно гостро стоїть проблема сиротіння, - говорить Анатолій Заболотний. - Занурившись в проблему достатньо глибоко, ми зрозуміли, що системне вирішення проблеми сиротіння – це реформування інтернатної системи, розвиток сімейних форм виховання і профілактика-підтримка сімей, з яких діти потенційно можуть потрапити в інтернат. І наше завдання – понизити чисельність дітей-сиріт в Україні на 30%, тобто до 9000 дітей, до 2016 року. З цією метою ми упроваджуємо європейські моделі боротьби з сиротінням – відкриваємо дитячі будинки сімейного типу – їх вже майже 40 в Україні, соціальна квартира, центр матері і дитини».
Напередодні новорічних і різдвяних свят глядачі побачили, як діти в інтернатах сприймають візити з іграшками і подарунками, що відбувається, коли закінчується свято, - починається дисципліна. Всі лягають спати, прокидаються, їдять і граються в один і той же час. У фільмі розкривається таке явище, як депривація – коли дитина або постійно їсть і не може насититися на нервовому грунті, або розгойдується сама з одного боку в інший, імітуючи рух маминих рук. Тому що для вихователів закон – не можна брати дитину на руки. Візьмеш одного – доведеться брати інших.
Юрій Павленко, Уповноважений Президента з прав дитини після проглядання фільму підкреслив, що в Україні основним завданням реформування інтернатних установ є якраз забезпечення найважливіших інтересів, в першу чергу дитини.
