Розвиток шизофренії у значній мірі визначається спадковістю. При цьому виявлення захворювання практично повністю базується на клінічних методах, так як невідомі біомаркери, придатні для створення діагностичних тестів. Існуючі в даний час препарати для лікування шизофренії допомагають далеко не всім хворим.
Повногеномне дослідження асоціацій було проведено у 36989 хворих і 113075 учасників групи контролю. Було виявлено 108 локусів, з яких 83 раніше невідомі. Виявлені варіанти генів включають молекули, що активно вивчаються в даний час як мішень для нових препаратів, і молекулярні системи, які дозволяють уточнити патогенез захворювання. Не виключено, що варіації в генах гултаматергічних синапсів і кальцієвих каналів будуть використані в якості діагностичних біомаркерів. Були уточнені варіації, пов'язані з генами рецептора дофаміну типу 2, з яким у тій чи іншій мірі взаємодіють препарати для лікування шизофренії. Виявлено, що гени, які кодують білки імунної системи, теж асоційовані з розвитком захворювання. Ця знахідка підтверджує припущення про зв'язок імунної системи і шизофренії.
До важливих результатів роботи потрібно віднести і те, що вона довела можливість виявити значну кількість генетичних факторів ризику складного психіатричного захворювання при достатній кількості спостережень.
Дослідження є суттєвим етапом у вивченні шизофренії та його результати будуть сприяти розробці нових методів лікування і діагностики.
