Над українською полярною станцією "Академік Вернадський", яка знаходиться на острові Галіндез, полярники зафіксували рідкісне явище – перламутрові хмари.
Як розповіли у Національному антарктичному науковому центрі, це одне з неймовірно красивих та досить рідкісних атмосферних явищ. За рік роботи на станції "Академік Вернадський" їх можна побачити кілька разів, переважно — взимку, й саме така нещодавно нагода випала учасникам 30-ї УАЕ, які сфотографували містичну картину.
Науковці пояснюють: унікальність цих хмар в тому, що, по-перше, вони стратосферні. Тобто на відміну від більшості хмар, які живуть у "вологій" тропосфері — нижньому шарі атмосфери, перламутрові формуються в наступному шарі — "сухій" стратосфері. По-друге, вони складаються з кристаликів льоду й дуже тонкі. Тому вдень, на тлі розсіяного світла, їх майже не видно.
"А от коли сонце опускається на кілька градусів нижче горизонту, то світло відбивається від кристаликів так, що виникає оптичний ефект іризації. Завдяки цьому на хмарах проявляється насичена гра кольорів", - розповіли науковці.
Виникнення перламутрових хмар пов'язують з гірськими хвилями. Як уточнюють вчені, коли потік повітря в тропосфері натикається на високий гірський хребет, то "йде" вгору, огинає його та "падає" вниз. Таким чином утворюється хвиля. Оскільки в полярних регіонах висота тропосфери не перевищує 7-8 км, верхівка хвилі потрапляє в стратосферу. Там під дією дуже низьких температур (-50° С і нижче) волога швидко перетворюється на кристалики льоду.
Крім того, утворення незвичайних хмар пов'язують з сильними тропосферними циклонами.
Українські полярники сфотографували дуже незвичайний айсберг - подробиці
Як писав УНІАН, українські полярники знайшли айсберг, схожий на білий сендвіч з синім прошарком. Цікава крижана брила колись була частиною льодовика на суходолі, в той час в ньому утворилася тріщина, яка заповнилася талою водою й замерзла. Це й стало синім прошарком. Водночас тоді тріщина проходила вертикально, але потім шматок відколовся та перевернувся.
Керівник відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Денис Пішняк припускає: материнський льодовик дивного айсберга був малорухомий, бо тріщини саме таких льодовиків мають більшу схильність до герметизації. Саме тому вода, яка заповнила тріщину, не витекла, а мала час, щоб замерзнути та склеїти розколені половинки.
