Всі, хто слідкує за судовими справами проти високопосадовців-корупціонерів, були немало здивовані ухвалою Солом’янського райсуду Києва щодо запобіжного заходу нардепу Бориславу Розенблату, адже чи не вперше у практиці подібних судових засідань суддя майже повністю стала на бік прокуратури. Розенблата зобов’язали здати закордонний паспорт та інші документи (читай – паспорти інших країн), що дають право на виїзд з нашої країни, також він повинен просити дозволу слідчого, якщо надумає поїхати з Києва в Житомир і навпаки, а перебування в інших населених пунктах йому наразі заборонено. Суд навіть погодився надягти на депутатську ногу електронний браслет. Єдине, де феміда «дала слабину», - розмір застави. Його скостили з 10 до 7 млн грн.
Можна було би порадіти, але… Пригадаймо подібні справи стосовно інших корупціонерів, не захищених депутатським мандатом. Там суд проявляв куди більшу гуманність до підозрюваного. У справі голови ДФС Романа Насірова застава виявилася в 100 млн грн - в 20 разів менша, ніж просили у суду прокурори. Застава для колеги Розенблата Михайла Добкіна – 50 млн грн, тобто втричі менша за вказану у клопотанні про його тримання під вартою.
Одначе мова зовсім не про суми застав фігурантів останніх гучних справ у порівнянні з Розенблатом.
Розенблат може наплювати з високої гори на судове рішення: їздити, куди захоче, не вносити заставу, ігнорувати виклики слідчого на процесуальні дії, зрештою, порвати і викинути електронний браслет, і за це йому нічого не буде, бо – недоторканий
«Собака порилася» в іншому – у разі невиконання судової ухвали Розенблату не загрожує сира камера і металеві нари Лук’янівського СІЗО, на відміну від інших вищезгаданих персонажів.
«Добрі» його колеги дозволити прокуратурі лише відкрити щодо нього кримінальне провадження, а от арештовувати чи тримати під вартою – ні.
На практиці це означає, що Розенблат може наплювати з високої гори на судове рішення: їздити, куди захоче, не вносити заставу, ігнорувати виклики слідчого на процесуальні дії, зрештою, порвати і викинути електронний браслет, і за це йому нічого не буде, бо – недоторканий.
Це підтверджують і прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А в неформальних бесідах вони кажуть, що єдина проблема, яку можуть створити у напівзаконний спосіб депутату – не випустити його за кордон: у прикордонників на нього вже виставлено «червоний прапорець», і при спробі виїхати чи за українським паспортом, чи – іншої країни, прикордонник може затримати його паспорт, бо «система зависла» на декілька годин, впродовж яких до пункту прикордонного контролю прибудуть співробітники САП, які і виконають ухвалу суду про здачу паспортів Розенблата за нього.
Восени Генпрокурор звернеться з повторним поданням про дозвіл на арешт і тримання під вартою Розенблата, і, якщо депутати погодяться, то «бурштинового короля» таки виведуть попід руки із сесійної зали.
Юридично ця процедура не зовсім чиста, адже зобов’язання здати паспорт покладено саме на підозрюваного, а не на слідчі органи. А відтак сумнівно, що офіцери-прикордонники чи прокурори ризикуватимуть отримати статтю про перевищення службових повноважень.
Втім є і цілком законний спосіб закрити нардепа у темницю, якщо той проігнорує судове рішення: восени Генпрокурор звернеться з повторним поданням про дозвіл на арешт і тримання під вартою Розенблата, і, якщо депутати погодяться, то «бурштинового короля» таки виведуть попід руки із сесійної зали.
Як воно буде – покаже час. Проте, якщо Розенблат таки втече, це буде… добре, адже свідчитиме про серйозність намірів слідства. Якщо ж не втече, ми можемо стати свідками чергової вистави про небувалу боротьбу з корупцією у верхівці влади.
Дмитро Хилюк
