Російська Федерація, як правило, приховує кількість своїх жертв, тож і в ситуації зі знищенням приватної воєнної компанії «Вагнер» у Сирії вона не називатиме реальну кількість загиблих росіян. Москва може визнати лише невеликі втрати, але і це зробить тільки задля того, щоб приховати більш значні.

Їй вкрай необхідно переконати всіх у незначній кількості втрат, аби раптом не отримати негативних наслідків через загибель військових, тим більше — такого угруповання, як «Вагнер», яке не входить до складу російських збройних сил і не є офіційною структурою, а, відповідно, може кваліфікуватися як незаконне воєнізоване формування. Тому зараз у Росії намагаються хоча б якимось чином визначити статус цього угруповання. Але, в будь-якому разі, Російська Федерація повинна понести відповідальність за діяльність її незаконного воєнізованого формування.

Відповідь Росії буде, але вона буде замаскованою.

Що стосується можливої реакції Москви на цю подію, то думаю, не буде жодних прямих відповідей. Але, можна навіть не сумніватися, будуть оперативні дії російської сторони, начебто зовсім не пов’язані з цими втратами. А це означає, що можливі проведення диверсійних і вогневих операцій, які будуть маскуватися під антитерористичні дії, наприклад, під протистояння «Ісламській державі» або іншим терористичним угрупованням.

Отже, відповідь Росії буде, але вона буде замаскованою. І використовуватиме вона для цього спеціальні підрозділи, здатні зробити все чисто і ефективно. Тим самим Росія намагатиметься показати своїм противникам, що вона ніколи не залишає свої втрати без жорстких відповідей.

До речі, що стосується заяви голови міністерства оборони США Джеймса Меттіса про те, що американці не мали точної інформації щодо того, хто саме був на цій базі в Сирії — «Росіяни нам на той час казали, що їхніх сил там немає»… Американська розвідка та спецслужби США чудово володіють ситуацією, тож знали і розуміли, хто де і на якій базі знаходиться. Але, звісно, вони цього не декларують, аби не розкривати своїх можливостей.

Також є практика «взаємної мовчанки»: є і росіяни, є і американці в різних структурах, підрозділах та на різних базах, але про це ні одна, ні інша сторона не говорить. Втім, спеціальні підрозділи точно володіють ситуацією, хто де знаходиться, який контингент, який правовий статус тих або інших воєнізованих формувань, включаючи конкретне російське формування, яке там знаходиться.

Росія ніколи не говорить про сотні своїх загиблих та великі втрати за кордоном, аби не підривати свій імідж як потужної держави.

Історія зі знищенням російських найманців у Сирії буде мати наслідки і всередині самої Російської Федерації. Передусім це призведе до іміджевих втрат РФ, в першу чергу — особисто Путіна. Зараз в Росії у розпалі передвиборча кампанія, і для Путіна є дуже недоречною така історія. Тому він щось буде приховувати, щось спростовувати… Але опозиційні політики — Навальний, Явлінський, Собчак та інші — будуть цю історію розкручувати, аби притиснути Путіна під час передвиборчої кампанії.

У підсумку дана ситуація певною мірою створить негативний імідж Путіна і Росії, але масштабно — ні. Тому що російська влада буде намагатися применшити і свої втрати, і значення цієї події, а політиків, які будуть про це говорити, будуть звинувачувати в тому, що вони працюють проти Росії і президента Путіна. Тобто російська влада буде відігрувати цю ситуацію навпаки — аби дискредитувати своїх опонентів, які виступають із критикою, будуть применшувати втрати та значення. Це робитиметься для того, щоб ця історія не отримала резонанс і осуд у російському суспільстві. Адже були вбиті конкретні люди, росіяни…

Але для російської влади ця задача не є новою — вона приховує загибель своїх громадян і на території України, те саме вона робитиме й щодо загиблих у Сирії. Росія ніколи не говорить про сотні своїх загиблих та великі втрати за кордоном, аби не підривати свій імідж як потужної держави.

Чи позначиться знищення угруповання «Вагнер» на кількості охочих у Росії подаватися в найманці, женучись за гарним заробітком? Як правило, у таких структурах, як ПВК «Вагнер», працюють спецпризначенці, які просто отримують інший статус, але й при цьому вони отримують зовсім іншу оплату — величезні кошти. Це — «воїни удачі». Вони прекрасно розуміють, чим ризикують. Тому люди, які долучаються до таких формувань, чудово усвідомлюють, що вони можуть бути поранені або вбиті. Враховуючи особливість тих, хто йде «працювати» в такі формування, я не думаю, що зменшиться кількість охочих. Вони і раніше все це розуміли. Такі люди не мають такої позиції, як, скажімо, простий громадянин або простий військовослужбовець. Вони — люди ризику, люди жорсткого формату психіки, тому великі гроші і великі ризики, навіть смертельні, цілком прийнятні для них. Таких людей — не мільйони й не сотні тисяч. Це — окремі люди, які мають досвід перебування у «гарячих точках» або готувалися у спеціальних підрозділах саме для такої «роботи». І такі люди у складних ситуаціях не гребують нічим…   

Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України