Експерт Інституту Горшеніна Євген КУРМАШОВ вважає, що говорити про можливість демократичних змін у Росії поки передчасно.
Таку думку він висловив в авторській статті на сайті «Lb.ua».
Кажучи про останню акцію протесту в Москві на проспекті Сахарова, експерт відзначив, що її масовість була дійсно рекордною, проте російська влада досить спокійно дозволила провести цю акцію. І так само, переконаний Є.КУРМАШОВ, дасть провести всі подальші, оскільки прем`єр-міністру РФ Володимиру ПУТІНУ серед іншого не потрібна «тиражована на весь світ картинка розгону такої масової демонстрації».
Основне тут, на думку експерта, - це математика. «Сто тисяч людей – це не вся Росія, і навіть не вся Москва. Це – абсолютна меншість, що не представляє загрози при правильному забезпеченні безпеки, а також при правильній інтерпретації подій в інформаційному полі. Тоді як сто тисяч москвичів висловлювали свій протест на проспекті Сахарова, інші десять мільйонів москвичів також особливим чином висловлювали свою громадянську позицію – займалися своїми особистими справами. Тому розмови про масовість могли виникнути тільки на фоні традиційно мізерних «Маршів незгодних», які ціле десятиліття втілювали собою громадянський протест у Росії», - вважає Є.КУРМАШОВ.
На його думку, у Кремлі і Білому домі чудово розуміють, що таке 100 тисяч людей, і сприймають ці акції як складну, однак робочу ситуацію. «Більше того, абсолютно чітко розуміють, як працювати в умовах, якщо 1 лютого, наприклад, на акцію вийде удвічі більше людей. Московська міліція поточного року не вперше контролює масові заходи з подібною кількістю людей. Так, у листопаді під час святкування свята Курбан-Байрам на московські вулиці вийшло близько 170 тисяч мусульман – що удвічі більше мітингу на проспекті Сахарова. У нинішній ситуації складно стверджувати, що громадянське суспільство стає в Росії чинником впливу на політичні процеси», - відзначив Є.КУРМАШОВ.
За його словами, без політичних лідерів, здатних скласти хоча б найменшу конкуренцію В.ПУТІНУ і його команді, навіть 100 тисячам людей впливати на політичну ситуацію складно. У Росії діє невелика група політиків, яку прийнято називати позасистемною опозицією, яка протягом останні 10 років не приховувала свого захоплення подіями у Грузії у 2003 році, в Україні у 2004-му і в Киргизії у 2005-му. Експерт вважає, що цим політикам не важливий результат – скидання нинішнього режиму, а потрібний антураж: «У них є сцена, є атрибутика, є музиканти, є гасла, і до них, можливо, вперше за весь час їх опозиційної діяльності, прикуто увагу такої кількості людей, телекамер, зарубіжних політиків і експертів».
Експерт приходить до висновку, що сьогодні протидія протестам у Росії відбувається не у силовій, а в інформаційній площині. «Російська влада вустами більшості своїх спікерів перейшла до розділення протестуючих на дві частини – тих, хто стоїть на сцені, і тих, хто прийшов проявити свою громадянську позицію. Про перших прийнято говорити з легкою іронією, про других – переважно з розумінням», - відзначив Є.КУРМАШОВ.
За його словами, експертне співтовариство використовується як повноцінний інструмент PR-кампанії, готуючи своїми заявами ґрунт для подальших ініціатив представників влади. За його словами, основний меседж: «Це не протест проти ПУТІНА або «Єдиної Росії» – це свідоцтво того, що суспільство бажає змін». «Головний елемент PR-кампанії – інформаційна маргіналізація протестів і зіставлення учасників акцій з рештою народу Росії; маргіналізація фронтменів протесту і розділення їх на кілька типів: політики-лузери (НЄМЦОВ, МІТРОХИН), грантоїди і радикали (ЧИРИКОВА, НАВАЛЬНИЙ, МОЛОДЦОВ), гламур (СОБЧАК, РИНСЬКА, ТРОЇЦЬКИЙ); перетворення акцій протестів на фарс; упровадження як дійових осіб опозиції Олексія КУДРІНА, Михайла ПРОХОРОВА, Ксенії СОБЧАК», - вважає експерт.
Є.КУРМАШОВ звернув увагу на те, що багаторазового приросту протестувальників порівняно з Болотяною площею на проспекті Сахарова не сталося. І багато в чому це заслуга виконаних у цей проміжок часу PR-дій.
«Проте також слід визнати, що використовуваний фахівцями Кремля інструментарій недовговічний. До нової хвилі мітингів і протестів, анонсованих на початок лютого, арсенал засобів доведеться значно розширити», - відзначив експерт.
За його словами, з великою часткою ймовірності можна прогнозувати, що основні зусилля команда кремлівських піарників зробить на наступних напрямах: перехоплення М.ПРОХОРОВИМ права опозиційної ініціативи; старт персонального політичного проекту О.КУДРІНА, направленого на помірні опозиційні групи виборців; подальше розмивання опозиційних рядів введенням фігур, які неоднозначно сприймаються суспільством. Також в арсеналі піарників, прогнозує експерт, посилення легенди про «експортність» фейсбуківських революцій, направлену на консервативну російську голосуючу більшість; підкреслено компліментарне ставлення представників російської влади до «громадянського суспільства», яке вимагає змін, на фоні демонстративно гидливого ставлення до персонажів, які декламують гасла зі сцени; приєднання частини представників правлячої еліти до гасел і вимог «Болотяної», «Сахарова» тощо.
Не виключає він і виконання частини анонсованих Президентом РФ Дмитром МЕДВЕДЄВИМ реформ і ініціатив ще до президентських виборів.
«Таким чином, у команди піарників Володимира ПУТІНА є шанс проявити вищий пілотаж майстерності – зробити з протестних мітингів і «паростків революції» один з головних елементів порядку денного виборів президента. Фактично, оформлена позасистемна опозиція – кращий спаринг-партнер, якщо не в юридичній площині виборів, то в інформаційній. Ситуація, за якої на одній чаші вагів російському виборцю пропонуватиметься Володимир ПУТІН, а на іншій – НЄМЦОВ, КАСПАРОВ, ЛИМОНОВ, АКУНІН, ТРОЇЦЬКИЙ і Ксенія СОБЧАК, виграшна для ПУТІНА, оскільки створить хоч і слабку, проте ілюзію вибору і наявність політичного процесу», - підкреслив Є.КУРМАШОВ.
