КРЫМ, ТАТАРЫ, АФГАНЦЫ / ТСН

Історія сучасної Абхазії, де випробували схожі схеми конфлікту, свідчить: Росія у таких випадках обіцяє одне, а робить геть інше, повідомляє ТСН

У 1992 році сепаратистський уряд Абхазької автономної республіки проголосив незалежність від Грузії, що наступного року спричинило грузинсько-абхазьку війну.

У 2008 році після російсько-грузинської війни незалежність Абхазії визнала Росія, проте, досі не приєднала її до своєї території, адже це їй не вигідно.

Бюджет Абхазії нині на 2/3 дотується з Москви. Але цих дотацій не вистачило навіть на те, щоб за 20 років після закінчення війни відбудувати країну.

Абхазія - невизнана світом і злиденна територія зі зруйнованими війною будинками.

За 20-річну історію самопроголошеної незалежності сучаснішими тут стали лише танки.

Що ж до російських тактик розпалювання конфліктів, то одна зі схожих деталей така: в інших країнах Росія фінансує партії, створені на свою підтримку, а потім вводить війська. А в Абхазії росіяни взагалі продавали зброю обом сторонам конфлікту.

"Найбільш цинічне, що може бути - мати тренера з однієї і з іншої сторони, одна особа, яка ніяк не хоче завершувати цей бій, який триває до того моменту, поки обидва учасники не зваляться", - зазначив військовий експерт Арчіл Цинцадзе.

Іще одна спільна деталь – спроба стикнути лобами дві радикальні сили, загострити протиріччя до кривавого протистояння та підтримувати його до спустошення території, де це відбулось.

Колишній військовий представник Грузії у США і ветеран Абхазської війни Арчіл Цинцадзе говорить, що сьогоднішній Крим – це його дежавю.

"Були заклики саме душевні, як крик душі. Того, чого у нас не було довгий час - національного, патріотичного. Якраз грали на цих ніжних нотах", - зауважив Цинцадзе.

Ось чому всі проукраїнські налаштовані люди в Україні менше за все хочуть знову чути балачки про "мови". Або ще гірше - бачити тут в якості помічників націоналістів із "Правого сектора".

На щастя один із російських сценаріїв, застосованих в Абхазії, у Криму провалився.

Колишні ветерани-афганці з георгіївськими стрічками прийшли на перемовини з татарським Меджлісом. Цей момент - унікальний в історії, бо таке відбулося вперше.

Вони три дні намагались призначити таку зустріч. Мета обох учасників цих перемовин – не допустити розколу за національною ознакою.

У результаті, татари з афганцями домовилися разом патрулювати вулиці: "Повинні разом ходити. І якщо чужий з'явиться, щоб він бачив, що ми разом".