Днями прес-секретар української делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Арестович відзначився скандальною заявою про те, що Україна переорієнтує свої інтереси на Схід, якщо Євросоюз і США захочуть подружитися з Росією ціною здачі українських інтересів. Щоправда, в українському МЗС поспішили запевнити, що у нашої держави немає подібних планів.

Цього разу все сталося так, як це часто буває у "слуг": задумка вірна, але виконання – ідіотське. Україна далеко не в тому становищі, щоб кидати подібні виклики Сполученим Штатам та іншим країнам Заходу. По-перше, такий шантаж не пройде. По-друге, це лише дасть можливість ворогам України, яких предостатньо що в Штатах, що в європейських країнах, активніше торпедувати наші позиції.

Безумовно, необхідність перегляду відносин України і Заходу в бік більш прагматичних назріла вже давно, але ця гра повинна вестися тонше. Так, Захід озвучує до України забагато претензій і необґрунтованих вимог, але не зрозуміло, в обмін на що ми це робимо. З Україною Захід поводиться, як з дитиною: її постійно смикають і вказують, що вона має зробити, а чого робити не можна. Але що нам буде за цю старанність?

Безумовно, необхідність перегляду відносин України і Заходу в бік більш прагматичних назріла вже давно, але ця гра повинна вестися тонше

Україна вже виконала занадто багато вимог і "хотілок" Заходу. Тільки подивіться, навіть кадрові рішення щодо того, кого призначати на державні посади, ми не приймаємо самі – ці люди не призначаються без узгодження із західними посольствами. Точно так само "боротьба з корупцією" в Україні йде повністю під контролем Заходу, та при цьому самої боротьби з цим явищем ми не бачимо. Останній приклад - будівництво "Північного потоку-2", коли Україну де-факто кидають на гроші і істотно підривають її стратегічну стабільність і безпеку.

Сама ідея Арестовича про можливий розворот Україну в бік Сходу, тобто Туреччини і країн Близького Сходу, має раціональне зерно. Адже співпраця з цими країнами може принести Україні велику вигоду, оскільки Захід веде подвійну і досить лицемірну політику щодо нашої країни: на словах він заявляє про свою підтримку України, але далі слів справа не йде, при цьому нас ще й роблять винними у всіх бідах.

Сама ідея Арестовича про можливий розворот Україну в бік Сходу, тобто Туреччини і країн Близького Сходу, має раціональне зерно

Якщо говорити про Китай, то з ним дещо інша ситуація – з ним потрібно грати обережніше. Це пов'язано з тим, що у Піднебесної свої вимоги.  Так, наприклад, якщо затіваються якісь економічні та інфраструктурні проекти, то вони повністю мають виконуватися китайськими підрядниками. І тоді в нашій країні нічого не залишиться, крім державного боргу…

Україні потрібно навчитися торгуватися, а не йти в лобову атаку на Захід, тим паче, напередодні можливого візиту Зеленського до Вашингтона.

Інше питання - чи займає сама Україна правильну позицію, щоб Захід поводився з нею інакше, чи пропонує Україна Європі і США якісь ідеї і проекти, де б було взаємовигідно співпрацювати, чи проявляє вона такі ініціативи, які б дозволили ставитися до неї, як до рівного партнера.

Інфантильність - це велика проблема українського керівництва: воно завжди перелякане і боїться ставити запитання. Пора зробити роботу над помилками і з'ясувати, що зроблено, що працює, а що – ні. Наприклад, потрібно провести ревізію всіх антикорупційних органів і всього, що з цим пов'язано. Також потрібно вимагати економічних поступок, в першу чергу, від Євросоюзу, який веде щодо України колоніальну політику: на європейському ринку нам дозволяють продавати тільки зерно і продукцію низької переробки, але при цьому нічого не дають натомість, та й той самий закон про локалізацію виробництв активно торпедують і не дають нам розвиватися.

Україні пора вчитися торгуватися! При цьому велика вина нашого керівництва, яке ніяк не може сформулювати, чого ми, власне, хочемо.

Якою буде реакція Заходу, якщо Україна продовжить озвучувати настільки незграбні заяви і буде намагатися шантажувати західні країни, як це зробив Арестович? На Заході люди культурні, і відразу вони нас не пошлють. Але вони зроблять конкретні заходи, щоб поставити українських політиків на місце.

Україна має бути готова до цього і нарешті зрозуміти, що вона – не сто доларів, щоб подобатися всім.

Тарас Загородній, політичний та економічний експерт