Увечері 25 лютого почали поширюватися чутки про можливу смерть Стрєлкова-Гіркіна. І хоча підтверджень немає, близьким і знайомим цього терориста, на мій погляд, розслаблятися рано. І ось чому.
Путін змінює концепцію правління з президента-автократа на"самодержця". Начебто невеликі, але фундаментальні відмінності, які можна описати трьома групами тез.
Перше - відносини з елітами. Президент-автократ в РФ виконував роль своєрідного арбітра-модератора у війні кланів. Арбітр - це той, який в суперечках "веж Кремля" може вислухати аргументи сторін і знайти якусь подобу компромісу. Модератор - той, хто стимулює ту саму війну, щоб жоден клан не отримав повного набору ресурсів, достатнього для захоплення і утримання влади. Тобто, "вежі Кремля" можуть воювати за посилення позицій, але в будь-якому випадку мають можливість звернутися до посередника для завершення конфлікту, з урахуванням своїх інтересів.
Типовий приклад "милості" можна було спостерігати на прикладі Явлінського
Формат самодержця інший. "Вежі кремля" вже не звертаються до посередника, а просять про послугу/захист, того, хто знаходиться вище, над сутичкою. І тут компромісу може не бути - замість нього буде "воля царя".
Друге - вимога лояльності еліт. Як груп, так і окремих їх представників. Адже самодержець може "стратити і милувати". Причому останнє можливо лише за умови лояльності, керованості і подяки. Типовий приклад "милості" можна було спостерігати на прикладі Явлінського. Опозиціонер запитав, "чи можна йти на вибори і критикувати царя", отримав відповідь "ні", сказав "спасибі".
Порушення балансу лояльність-керованість-вдячність може призвести до смерті. Беремо Пригожина. Він був лояльний Путіну до кінця (нагадаю, що марш на Москву був не проти Путіна), але став некерованим - помер.
Навальний був уже керований (відносно), але не лояльний. Померти.
Блогер "Мурза" (до речі, один з найталановитіших російських пропагандистів і успішний "волонтер" для тієї сторони). Лояльний Путіну, але не керований (його канал вистояв у "Третій війні за Телеграм, коли Кремль ставив під контроль "воєнкорів") і лише відносно керований. Померти.
Те ж саме - щодо тих, кого цар вважає "зрадником". Тобто, людей, які публічно демонструють свою нелояльність і подають приклад іншим. І тут цілком логічно вкладається кейс з російським пілотом, убитим в Іспанії.
Для Путіна на перше місце в комунікації з населенням виходить страх, а не любов
Третє - громадяни або піддані - страх або (і) любов. Щодо населення теж схема змінилася. Раніше Путін хотів, щоб його, в першу чергу, любили і вже потім боялися. Серія смертей змінює схему. Громадяни РФ, природно, будуть стверджувати, що кожна з жертв "померла сама" або "це був нещасний випадок". Але наодинці з собою, під горілку на кухні, будуть пошепки підвивати "убіііліі...". І боятися. Боятися проявити нелояльність.
Простіше кажучи, для Путіна на перше місце в комунікації з населенням виходить страх, а не любов. Хоча в Росії, як не парадоксально, страх любов і породжує. Давайте згадаємо російське "б'є, значить любить", "бояться, значить поважають" і т. д.
Крім того, самодержавство - це символізм і... страх самодежця за своє майбутнє. Адже цар йде, як правило, тільки в могилу. Причиною може бути як палацовий переворот (і тут страти нелояльних з близького кола цілком хороша демонстрація "сили") або "російський бунт".
Але для "російського бунту" (я не кажу вже про революцію) важливий символ - сильна особистість. Смерть Нємцова (пам'ятаєте, давно було) показала, що "мертвий символ не спрацює".
Цілком логічно, що наступною була смерть Пригожина. Адже він теж символ - символ "перемоги" на тлі провалів армії. Потім Навальний. Нехай вже без структур, без впливу (що показали слабкі виступи навіть за кордоном, де російським емігрантам вже точно нічого не загрожує). Але все ж можливий символ.
Російський пілот, убитий в Іспанії, теж міг стати символом
"Мурза", до речі, реально ефективний російський волонтер і пропагандист - самогубство (?). Але він так само був символом. Тільки символом "воєнкорів", які не лягли під Кремль наприкінці 2023 року.
До речі, російський пілот, убитий в Іспанії, теж міг стати символом. Вибрати правильну строну і вирватися з вигрібної ями під назвою Росія. Це не політичний символ, але приклад на низовому рівні. І його теж не стало.
І, нарешті, Стрєлков. Теж символ. Символ так званого великоросійського патріота. І це небезпечно, оскільки аудиторія (і підтримка) Стрєлкова - радикали з бойовим досвідом. Яких Путіну варто побоюватися.
І ось на цьому тлі пішли чутки про смерть згаданого терориста. Цілком можливо, що той живий. Але вибір у нього буде невеликий: або кейс Явлінського, або умовна петля. Якщо, повторю, петля не знайшла героя вже сьогодні.
Таким чином, можна стверджувати, що цар вже приміряв корону і чекає коронації. Російський цар, здатний на будь-яку дикість, оскільки традицій "лицарства" в російській династії не спостерігалося. Точніше, ті, хто намагався це демонструвати, закінчували погано.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик Українського інституту майбутнього
